На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сповідь з того світу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Попаданцы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сповідь з того світу

Автор
Жанр
Дата выхода
01 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Сповідь з того світу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сповідь з того світу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ярослав Яріш) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Хто насмілиться кинути виклик Долі? Хто заставить Коло Історії крутитися в інший бік? Хто здатен перескочити безмежну прірву відчаю, страху й зневіри, піднятися вище за саму Смерть і своєю любов’ю розігнати темряву?! Невже вона, тендітна молода жінка, в котрої щойно забрали найдорожче? Її Іван гине під час подій на Майдані – Марія ж не може змиритися зі смертю коханого чоловіка. І ось жереб кинуто: Доля заводить жінку в дохристиянські часи, вимірявши дистанцію у 13 століть. Галасливим вертепом пробігають покоління, змінюються епохи… Авари, хрестоносці, монголи, яничари, НКВС… А Марія все мандрує і мандрує: щойно перетнувши фінальну лінію, знову опиняється на старті. Це і є відповіддю всесильної Долі на її виклик, адже Кола Історії не розірвати: як гинули Іванові прадіди, так і він мусить віддати своє життя за рідну землю…
📚 Читайте "Сповідь з того світу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сповідь з того світу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Де ж ви вiдсиджуетеся, невже у нього на дачi? Нiчого, зараз ми вас вистежимо…
Вишнева «дев’ятка» рушила з мiсця, «Нива» тихенько поiхала назирцем…
Роздiл 14
Марiя
Часи минали разом з водою, яку несла помiж своiми берегами наша Верещиця. Мiй чоловiк знову вiдродився у своему народi, у своiх нащадках, вкотре повстав з попелу, нiби птах Фенiкс. Наша добра земля, а також батькiвська наука i материнська молитва робили його таким же добрим, чесним i сильним. Знов i знов приходила купальська нiч, знов i знов вiн пiдходив до мене… Тодi вiдходив.
Легшi часи настали, коли нашi роди поклонилися киiвському князевi Володимиру – володарю земель руських. Вiн захистив нас вiд ворогiв, дав нам Бога iстинного. Ми щиро молилися Господу, не забуваючи i Купала з Колядою, понад усе цiнуючи заповiти батькiв.
Верещиця i далi несла своi води: скоро могутня Русь розсипалася на князiвства, Киiв утратив свою силу.
Життя тривало. Ми побралися з Іваном восени, а до зими вже звили свое гнiздечко, свою хату. Це не був царський палац, але тут було чисто, затишно i тепло. Половину хати займала пiч, були тут i лави, i скриня, i наша з Іваном лежанка. Свiчка, що стояла на скринi й миготiла своiм вогником, освiтлювала свiтлицю. Я стояла бiля печi i розтирала у макiтрi мак макогоном.
За вiконцем геть стемнiло. Дверi вiдчинилися, у хату ввiйшов Іван, а за ним заскочив i морозець, але тут же i втiк, налякавшись нашоi печi.
– Ух, посипало. – Іван струсив iз кожуха снiг, а тодi роздягнувся. В руках з двору принiс снiп-дiдух. Чоловiк пiдiйняв його обережно, нiби живу iстоту.








