На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сповідь з того світу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Попаданцы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сповідь з того світу

Автор
Жанр
Дата выхода
01 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Сповідь з того світу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сповідь з того світу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ярослав Яріш) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Хто насмілиться кинути виклик Долі? Хто заставить Коло Історії крутитися в інший бік? Хто здатен перескочити безмежну прірву відчаю, страху й зневіри, піднятися вище за саму Смерть і своєю любов’ю розігнати темряву?! Невже вона, тендітна молода жінка, в котрої щойно забрали найдорожче? Її Іван гине під час подій на Майдані – Марія ж не може змиритися зі смертю коханого чоловіка. І ось жереб кинуто: Доля заводить жінку в дохристиянські часи, вимірявши дистанцію у 13 століть. Галасливим вертепом пробігають покоління, змінюються епохи… Авари, хрестоносці, монголи, яничари, НКВС… А Марія все мандрує і мандрує: щойно перетнувши фінальну лінію, знову опиняється на старті. Це і є відповіддю всесильної Долі на її виклик, адже Кола Історії не розірвати: як гинули Іванові прадіди, так і він мусить віддати своє життя за рідну землю…
📚 Читайте "Сповідь з того світу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сповідь з того світу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Не йди – через тебе обри нас усiх тут знайдуть!
– Але ж Іван…
– Йому зараз бiльше допоможе твоя молитва, Марiе.
Ангел затяг мене у воду, i ми разом з iншими дiвчатами сховалися пiд вiти плакучоi верби. Принишкли. Прислухалися, вгадуючи десь удалинi звуки бою. Я молилася безперестанку. Пiшов дощ. Спочатку краплi падали рiдко, вдаряючись об воду рiчки та розходячись широкими колами. А далi полило як iз вiдра.
За якийсь час там, де ранiше чулися крики i дзенькiт мечiв, запанувала тиша, тiльки дощ продовжував лити, щедро поливаючи землю та змиваючи кров з неi.
– Прогнали, – тихо мовила котрась iз дiвчат i поволi рушила з нашого сховку.
Гаврило затримав ii i, приклавши палець до губiв, наказав сидiти тихо. Ми усi так i застигли пiд тим вiттям, цокаючи зубами з холоду i страху. Раптом побачили, як на гладь озера упав снiп свiтла: сюди йшли люди зi смолоскипами. Вони гелготiли щось незрозумiлою мовою, рискаючи по кущах верболозу та шукаючи… нас. Один з них пiдiйшов до берега, навiть ступив у воду.
А обр тим часом, покрутивши головою, вилiз назад на берег. Йому не хотiлося лiзти у холодну воду, тож вiн пошкандибав за своiми далi.
– Вони пiшли, – сказала я i поволi стала вибиратися з нашоi схованки.
– Стiй, куди? – спробував ангел мене зупинити.
– Пошукаю Івана.
– Не будь дурною, Марiе: вiн або втiк, сховався, або уже мертвий.
– Нi, вiн не вбитий. Адже я так щиро молилася! Його, напевно, поранено – i вiн лежить, стiкаючи кров’ю. Я мушу знайти його.
Вiдмахнувшись вiд Гаврила, я таки побрела по груди у водi до берега. Тихо вилiзши з рiчки, почала сяк-так викручувати на собi сорочку. Тодi, пригнувшись та ховаючись за кущами верболозу, пiшла берегом.
Свiтало. Вранiшня прохолода обiйняла мене свiжiстю.








