Пригоди бравого вояка Швейка

Покажiть язик, висуньте його, ще бiльше, так його й тримайте. Вiд чого померли вашi батько й мати?

І ось тодi, коли Вiдень пнувся iз шкiри, щоб усi народи Австро-Угорщини подавали приклади беззастережноi вiрностi й любовi, лiкар Павек прописав пацiентовi проти його патрiотичного запалу бром, порадивши вiдважному й бравому вояковi Швейку не думати про вiйсько.

– Лежiть рiвно й не хвилюйтесь. Я завтра навiдаюся знову.

Наступного дня вiн прийшов i поцiкавився на кухнi в панi Мiллеровоi, як почувае себе пацiент.

– Гiрше, пане лiкарю, – iз щирим смутком вiдповiла служниця. – Вночi, як його знову схопив ревматизм, вiн, пробачте на цiм словi, почав спiвати австрiйський гiмн.

Лiкар Павек був змушений реагувати на цей новий вияв лояльностi пацiента збiльшеною дозою брому.

На третiй день панi Мiллерова доповiла лiкаревi, що Швейковi погiршало.

– Пополуднi, пане докторе, вiн послав мене по карту военних дiй, а вночi, в гарячцi, марив, що Австрiя переможе.

– А порошки приймае точно, як прописано?

– Та вiн, пане лiкарю, по них ще й не посилав.

Засипавши Швейка низкою докорiв i заявивши, що нiколи бiльше не прийде до людини, яка вiдкидае його лiкування бромом, доктор Павек пiшов.

За два днi Швейк уже мав з’явитися до призовноi комiсii. До цього вiн ретельно приготувався. По-перше, послав панi Мiллерову купити йому вiйськового кашкета, а по-друге, у кондитера за рогом позичити вiзка, на якому кондитер колись возив подихати свiжим повiтрям свого кульгавого дiда-шкарбуна.

Бракувало Швейковi лише рекрутського букетика. Але панi Мiллерова роздобула його. Вона за цi днi змарнiла й всюди, де б не йшла, плакала.

Того пам’ятного дня празькi вулицi побачили приклад зворушливого патрiотизму: лiтня жiнка штовхала поперед себе вiзок, на якому сидiв чоловiк у вiйськовому кашкетi й розмахував милицями. Начищений франтик[67 - Металева кокарда на кашкетi з iнiцiалами «FJI» (Франц Йосиф І).

Безперестанку вимахуючи милицями, цей чоловiк щохвилини кричав на всю вулицю: «На Белград! На Белград!»

За ним iшов цiлий натовп, який розрiсся з невеличкоi купки людей, що зiбралися перед будинком, звiдкiля Швейк виiхав до вiйська.

Швейк мiг констатувати, що деякi полiцаi на перехрестях вiддавали йому честь.