Пригоди бравого вояка Швейка

Хiба що повiситесь на нарах, стоячи навколiшки, як це зробив один чернець iз Емаузького монастиря[52 - …чернець iз Емаузького монастиря – вiдомий празький монастир. Друга назва «На Слованех». Засн. в 1347 р. Карлом ІV для монахiв Ордену бенедиктинцiв.]. Той через якусь молоду еврейку повiсився на розп’яттi. Менi дуже подобаються самовбивцi, так що, будь ласка, починайте.

Хмурий панок поглянув на ремiнь, який Швейк тицьнув йому в руку, шпурнув його в куток i заридав, розмазуючи сльози брудними руками й репетуючи:

– У мене дiточки, а я тут за пияцтво та розпусту.

Боже ж мiй! Бiдна моя жiнка! Що менi скажуть на службi? У мене дiти, а я тут за пияцтво та розпусту! – повторював вiн безкiнечно.

Врештi нiби трохи вгамувався, пiдiйшов до дверей i заходився грюкати в них ногами й кулаками. За дверима почулися кроки i голос:

– Чого треба?

– Випустiть мене, – сказав вiн таким тоном, немовби втратив усе, що зв’язувало його з життям.

– Куди? – почулося з другого боку.

– На службу, – вiдповiв нещасний батько, чоловiк, урядовець, п’яниця й розпусник.

За дверима розлiгся регiт, моторошний регiт у тишi коридору, й кроки знов вiддалились.

– Менi здаеться, що той пан вас ненавидить, якщо так iз вас глумиться, – обiзвався Швейк, коли зневiрений панок знову сiв бiля нього. – Такий наглядач, коли наливаеться злiстю, може чимало зробити, а коли ще гiрше розлютиться, здатний на все. Не рипайтесь, якщо вже не хочете вiшатись, i чекайте дальших подiй. Правда, якщо ви чиновник, одружений i маете дiток, то це, безперечно, жахлива iсторiя.

Ви, коли я не помиляюся, мабуть, певнi, що вас витурять iз служби?

– Цього вам не можу сказати, – зiтхнув той, – бо й сам не пам’ятаю, що я виробляв. Знаю тiльки, що мене звiдкись викинули, i я хотiв повернутися туди, щоб закурити сигару. А почалося все дуже добре. Начальник нашого вiддiлу справляв iменини й запросив нас до однiеi винарнi. Потiм ми подалися ще до другоi, до третьоi, до четвертоi, до п’ятоi, до шостоi, до сьомоi, до восьмоi, до дев’ятоi…

– Чи не бажаете, щоб я допомiг вам лiчити? – спитав Швейк.

 – Я на цих справах добре розумiюсь. Одного разу я за нiч вiдвiдав двадцять вiсiм шинкiв. Але треба вiддати менi належне, я нiде не випив бiльш, як по три кухлi пива.

– Одно слово, – вiв далi нещасний пiдлеглий начальника, котрий з такою пишнотою справляв своi iменини, – ми обiйшли так щось понад десяток рiзних шиночкiв i раптом помiтили – нема нашого начальника.