Кращий вік для смерті

Конi йшли кроком, небо все рожевiшало, i на ньому свiтанок уже малював хмари.

– Буде жарко, – Бiлка подивилася вгору i Друг, скориставшись моментом, вискочив з каптура i теж дивився на небо, сидячи на ii плечi.

Над ними вже кружляли мартлети, що вийшли на ранкове полювання, i ковзали на кривих крилах у потоках повiтря, вишукуючи здобич.

Деякий час вони iхали мовчки, поглядаючи на всi боки. Трава i мох, якими рясно поросли тутешнi мостовi, скрадували тупiт копит, тому пересувалися вершники практично безшумно i досить швидко.

Житловi будинки скiнчилися, вони в’iхали в промзону.

Тут тяглися до рiчки довгi кишки колишнiх вергаузiв, залишки якихось невеликих заводiв, за якими вже неможливо було визначити, що саме тут вироблялося, незрозумiлi рванi трубопроводи з темного старого тонкого металу висiли шматками на вiадуках зi старого каменю – залишки труб ковалiв не цiкавили: цей метал не кувався, у тиглях – горiв.

Пташнi стало в рази менше, зате шум рiчки тепер вчувався чiтко, i в повiтрi з’явилися грацiознi iгрети, якi заходили на посадку в бiк сонця. На кiлькох дивом уцiлiлих стовпах виднiлися волохатi шапки гнiзд сторкiв.

Ще за п’ять хвилин ходьби вони нарештi опинилися на березi.

Рiчка текла перед ними – широка, спокiйна бiля берегiв i стрiмка, зi скипаючою пiною посерединi. Вода в нiй була чистою, прозорою, конi вiдразу почали фиркати – iм хотiлося пити.

Колись рiчка була набагато ширшою, але греблi давно звалилися, i тепер потiк повернувся в початкове русло, як було до людини. По берегах височiли залишки пiрсiв, частина яких давно обсипалася з рiзних причин, лежали остови величезних рiчкових човнiв, що служили для перевезення вантажiв…

Книжник спробував пригадати слово, яким цi човни колись називалися, але не згадав.

Рiвер-роад, якщо дивитися по картi, тут не закiнчувалася, а вигиналася i бiгла далi вздовж рiчки, i втiкачi поiхали по нiй на пiвнiч.

– Марно, – сказала Бiлка через пiвгодини пошукiв. – Я i допомогти тобi не можу до пуття. Що шукати? Як це мае виглядати…

– Як склад на березi… Ангар. Схожий на цей… – Книжник тицьнув рукою в перекошену будiвлю, схожу на половинку труби, що стояла вiддалiк праворуч. – Можливо, бiльший?

– І все? – здивувалася Бiлка.

– Поруч повинен бути пiрс… Щось на зразок цього. У них був вихiд на рiчку.