Кращий вік для смерті

* * *

Додо пiдняв по тривозi два загони варти.

П’ятеро хороших бiгунiв повиннi були вирушити на пiвнiч, туди, де спостерiгачi засiкли зграi потривожених птахiв. Їм належало в разi чого викликати допомогу ракетами. А повний десяток чистильникiв iз двома кулеметниками для прикриття призначався для рейду на захiд.

Третiй загiн варти в повнiй бойовiй готовностi залишався на мiсцi, чекаючи сигналу вiд спостерiгачiв, щоб вирушити або на пiвнiч, або на захiд, залежно вiд обставин.

Сам Додо збирався очолити важкоозброений десяток, вiн нюхом чув на заходi серйозну заваруху.

Коли загони висунулися до ворiт, з’явилася Айша. Вона була вдягнена по-похiдному, з автоматом через плече, i вела за вуздечку одного з меринiв. Коней фармерiв у Сiтi не продавали, купити можна було лише мерина або мула, та й то неймовiрно дорого, за зброю або вибухiвку. Вибухiвку доводилося вимiнювати в Таунi, там ii витоплювали зi снарядiв, що залишилися на артилерiйських складах. Загалом кожен мерин або мул обходився Сiтi в таку кiлькiсть нiштякiв, що i пiдрахувати було страшно.

– Живи вiчно, Айшо! – сказав Додо, схиляючись перед жрицею.

– І тобi довгого життя, Додо!

Айша пiдбадьорливо торкнулася його руки, i гiгант почервонiв вiд збентеження.

«Треба буде запросити його до себе, – подумала вона, ховаючи глузливу посмiшку, – а то вiн скоро почне непритомнiти при моiй появi».

Додо був хороший. Дуже гарний. Може, тому Айшi подобалося мучити його, то наближаючи до себе, то вiддаляючи.

– Я вирiшила розвiятися зранку, – повiдомила жриця, легко, майже не торкнувшись стремена, скочивши в сiдло. – Ти не заперечуеш?

Начебто вiн мiг заперечувати!

– Там може бути небезпечно, Айшо, – пробубонiв Додо.

Бронежилет був йому дещо замалий.

– Я знаю, – вiдгукнулася жриця. – Саме тому i iду з тобою, Додо! Ти ж захистиш мене в разi чого?

Додо ледь чутно загарчав, прикладаючи руку до серця.

– От i добре, – посмiхнулася Айша, рухаючи мерина з мiсця.

* * *

Знайти будинок за адресою в мiстi, де вiсiмдесят рокiв немае адрес – завдання непросте. Допомiг атлас Книжника, в якому була схематична карта Сiтi. Шукана вулиця Рiвер-роад на нiй була, а от будинку з номером 1448 не було.

– Ми ось тут, – сказав Книжник, тицьнувши пальцем у карту. – Нам ось сюди. Тут промзона, склади… У будь-якому випадку це близько до рiчки, так що по дорозi.