Кращий вік для смерті

Куля влучила Тому в плече, розгорнула i кинула на пiдлогу, але вiн крутнувся в повiтрi з якоюсь тваринною грацiею i, утримуючи зброю однiею рукою, потягнув за спусковий гачок.

Дробовик гаркнув, дрiб ударив у стiну i вiкно, виносячи тонку раму i старе каламутне скло разом iз нею.

І вiд цього громоподiбного пострiлу дiти закричали по-справжньому.

Книжник побачив, як по щоцi Бiлки немов кiгтем провели (одна з дробинок подряпала дiвчинi обличчя, i по шкiрi зразу ж пiшли червонi розводи). Потiм побачив вираз ii очей, як вона пiднiмае автомат, як ловить фармера на мушку, i зрозумiв, що за Томом прийшов Нещадний.

– Нi! – закричав вiн. – Не треба!

Бiлка вистрiлила ще раз, i куля пробила Тому горло.

Вiн завалився на бiк, судомно хапаючи повiтря пальцями, i дробовик знову випалив, але на цей раз у пiдлогу, зробивши у дошках грунтовну дiру.

Фармер упав майже на ноги Книжниковi, кiлька разiв здригнувся i затих.

Вiдчайдушно кричали дiти. Запах молока змiнився гострим запахом пороху i важким кров’яним духом.

У повiтрi кружляли шматочки саморобного пижа i дерев’яний пил.

– Що ти наробила? – прохрипiв Тiм, намагаючись дихнути на повнi груди. – Ти ж його вбила! Навiщо, Бiлко?

Вона повернула до нього свое блiде веснянкувате обличчя, i вiн побачив ii очi – зовсiм мертвi, холоднi.

– Шмарклi витри!

Книжник почав пiдводитися, намагаючись не вступити в розлиту кров.

За вiкнами пролунав незрозумiлий шум. Бiлка ногою штовхнула стiлець, що перекривав прохiд, i взяла на мушку вхiднi дверi.

Дверi вiдчинилися.

В Ікла реально було пiд двiстi фунтiв ваги. Вiн залетiв у будинок, немов волохатий гарматний снаряд, змiтаючи все на своему шляху. Якби Книжник лишився один на один iз таким звiром, то помер би вiд страху ще до того, як вольфодог стулив би щелепи на його горлi. Але вiн був не один, тому, коли звiрюка стрибнула на них, ледь торкнувшись лапами столу, просто знову звалився на пiдлогу, немов це могло його врятувати.

Бiлка встигла вистрiлити в Ікла чотири рази, а потiм рiзко впала на спину, пропускаючи зарослу жорсткою сiрою шерстю тушу над собою.

Вольфодог не мiг змiнити напрямок свого стрибка, та дiвчина, опинившись у нього пiд черевом, випустила чергу в груди i живiт звiра. Ікло зробив неймовiрний кульбiт, намагаючись зловити кулi зубами, вдарився об пiдлогу, спробував звестися, але перебитий свинцем хребет перетворив його на безногого. Вiн iще не вмер, але життя стрiмко витiкало з нього через дiри в шкурi.