Кращий вік для смерті

Бiлка вийняла з кишенi два магазини, якi набивала вчора ввечерi, i поклала iх на стiл, поруч з мискою.

– Це вам. У подяку. Живiть вiчно!

Том кивнув.

– Легкого шляху.

– Є розмова, – продовжила Бiлка, дивлячись фармеру в очi.

– Говори.

Вiн пiдiйшов до печi i понишпорив у вугiллi короткою кочергою.

– Ти бачив нашi рюкзаки?

– Бачив.

– Вони дуже важкi для нас.

– Ну, це не проблема, – знизав плечима Том, розпалюючи люльку вiд жарини. – Залиште частину вантажу у мене. На зберiгання. Або… – вiн iз задоволенням випустив густий сiрий дим, – або, якщо не довiряете, просто зарийте десь у затишному мiсцi.

Я ще вчора здивувався, побачивши такi мiшки. Ти i половину дороги до Сiтi не пройдеш, як Бiгун уже висiтиме у тебе на загривку… Навiщо ти стiльки несеш iз собою, Бiлко? Небiжчику не потрiбнi нiштяки.

– Зате живим треба платити за нiчлiг.

Вона пiдборiддям показала на магазини на столi й додала:

– І за iжу. І за прохiд по територiях.

– Сiтi не дасть тобi прохiд по територiях, – заперечив вiн.

 – Нi за якi нiштяки. Ти у них як кiстка у Ікла в горлi.

– Я знаю, – кивнула Бiлка. – Тому хочу зробити тобi пропозицiю.

– Слухаю.

– Усе, що в рюкзаках, – твое. Ми поiдемо далi без нiчого.

– Поiдете? – перепитав вiн. – На чому?

– Ти продаси нам коней.

Вiн дивився на Бiлку через тютюновий дим холодним, неприязним поглядом, i Книжник подумав, що якби вчора йому довелося побачити, як Том може дивитися на спiврозмовника, то вiн нiколи б не назвав його мирною людиною.

– Я не продам вам коней, – процiдив фармер голосом, вiд якого залишки молока в кружцi Тiма ледь не створожились. – Ти, мабуть, iз глузду з’iхала, Бiлко. Конi – це життя для мене i моеi родини. Забудь.

– У тебе шестеро коней, Томе. Продай менi двох, найстарiших. Я заплачу тобi велику цiну.

– Іди, Бiлко, – сказав фармер. – Забирай свого дружка – i йди. Ми вчора про все домовилися. Їжа бiля входу. Коней тобi не бачити.

– Старий кiнь i поганенька кобила. Я вiддам тобi все, крiм аптечки i двох сотень патронiв.

Там е чим поживитися, Томе. Ти не пошкодуеш. Нам не втекти вiд погонi на своiх двох.

– Це не моя турбота, Бiлко. Можеш викинути свое добро в струмок або закопати. Угоди не буде.

– Шкода.

Вона встала i простягла Другу долоню. Той негайно вибiг на плече i зник у своему улюбленому гнiздi за ii плечима.

– Ти не залишив менi вибору, Томе.

Ствол автомата дивився фармеру в груди.

– Не хапайся за зброю, я не хочу тебе вбивати.