Кращий вік для смерті

Не спав не тому, що не хотiв, просто ферма починала жити i шумiти задовго до того, як сонце пофарбувало обрiй усiма вiдтiнками рожевого i пурпурового.

Спочатку закричав пiвень, та так закричав, що Книжник пiдскочив над карематом, як мiнiмум, на фут. Потiм почали мукати корови у хлiвi – прийшов час ранкового доiння i молоко, що заповнило вим’я, змусило iх турбуватися.

Чути було, як Ева загримiла м’ятими вiдрами, потiм глухо прогавкав Ікло, брязнув ланцюг, на який його саджали на день. У фармерському будинку заплакала розбурхана дитина.

– Пора.

Голос Бiлки пролунав iз напiвтемряви – ii все ще приховувала тiнь.

– Як ноги, Книжнику?

Вiн поворушив пальцями.

– Краще. Не болять.

– Це добре. Взувайся.

Вiн знайшов черевики i натягнув iх на ноги.

– Готово.

– Де твiй пiстолет?

– Пiстолет?

Вiн згадав про зброю, яка дiсталася йому вiд Ноги.

– Ага…

Кобура знайшлася поруч iз рюкзаком, пiд курткою.

– Тут.

– Перевiр.

Вiн покрутив вологий пiстолет у руках i витер його полою светра.

– Начебто в порядку.

– От i добре. Пiшли.

Вiн почув кроки, потiм дверi вiдчинилися – у комору ринуло рiвне рожеве ранкове свiтло.

Вiн устав i намацав лямки рюкзака.

– Рюкзак залиш, – наказала Бiлка.

Вона теж була без нiчого, навiть без куртки, незважаючи на мерзлякуватий ранок. Джинси, худi, автомат у руцi.

– І у разi чого не висовуйся, за мною тримайся.

– А що таке може статися?

– Нiчого. Просто не висовуйся.

Вони пiшли до дому через внутрiшнiй двiр – Бiлка попереду, Книжник плентався позаду.

Ева помiтила iх вiд дверей корiвника i помахала вiльною рукою:

– Заходьте в кухню, снiданок готовий!

Том уже снiдав, сидячи за великим струганим столом. Перед ним стояла глибока миска з кукурудзяною кашею, рясно присмаченою пахучим свинячим салом, i кухоль гарячого молока. Рот фармера був зайнятий iжею, тому вiтання вiн промугикав нерозбiрливо.

Пахло вiд кашi так, що в животi у Книжника забурчало, немов учорашньоi ситноi вечерi зовсiм не було.

Том теж закiнчив iсти, а Бiлка залишила порцiю практично неторканою. Зате Друг вискочив iз каптура ii худi i насолоджувався новою скоринкою, сидячи на самому краю стола.

– Ева пiдготувала вам iжу, – сказав фармер, набиваючи тютюном дерев’яну трубку. – Знайдете бiля входу.