Кращий вік для смерті

– Інодi я шкодую, що вiдразу не послав тебе до Нещадного, – усмiхнувся фармер. – Ти завжди приходиш невчасно…

Вiн явно хотiв виглядати крутим челом, а був звичайним утомленим фармером, який провiв весь день пiд безжальним сонцем Пусток, i йому хотiлося додому.

– Що вдiеш, Томе? – вiдгукнулася Бiлка з тiею ж iнтонацiею. – У наш час гостi – завжди невчасно. Треба до цього звикнути.

– Значить, доведеться запросити вас у будинок… Скажи менi чесно, Бiлко, за тобою йдуть?

– Так, Томе.

– Їх багато?

Вона похитала головою.

– Не знаю. Думаю, що не менше двох дюжин. Кiлькох ми вбили, але це iх не зупинило.

Том знiтився, перекинув поводи через голову коня. Тiм бачив, що фармер думае, як йому вчинити.

– Хто за тобою йде, Бiлко? Нога, Бiгун, Облом i Свин?

– Нога вже нiколи нiкому поганого не зробить…

– Будь ситий, Нещадний… – вiн приклав два пальцi лiвоi руки (вказiвний i середнiй) до чола. У Парку нiколи так не робили. І не говорили. – Твоя робота?

Бiлка кивнула.

– Вони далеко? – запитав фармер. – Як сильно ти вiдiрвалася?

– День шляху. Це найменше. Їм потрiбно обiйти Болота, а ми перепливли iх на човнi.

– Завтра вранцi нi тебе, нi його не повинно бути в моему домi, – сказав Том серйозно. – Ева знову вагiтна, а вони хочуть твоеi кровi. Менi не потрiбнi неприемностi.

– Живи вiчно, Томе. Дякуемо. Вранцi ми пiдемо.

– Заходьте, – буркнув вiн i пiшов до ворiт, якi почали повiльно розчинятися при його наближеннi.

* * *

Дорога в обхiд Болота завжди була не цукор.

Кожного разу, готуючи набiг, Бiгун знав, що на вiдрiзку шляху до Сiтi втрати неминущi.

Це була обов’язкова жертва, немов Нещадний збирав данину за прохiд до Пустки.

Пiсля того, як мiна в будинку Бiлки прикiнчила Сумного, Бiгун подумував, що в цей раз пронесе, але не пронесло.

Сонце вже сховалося за горизонт, пора було зупиняти загiн на привал, i Облом почав виглядати мiсце для стоянки.

Бiгун вiдчув, як починають гудiти ноги i всерединi похiдних черевикiв немов вугiлля розпалюеться – так пекло стопи.

Мiсце було знайомим. За невисоким чагарником мала вiдкритися галявина, велика, поросла низькою чiпкою травою. На нiй i треба зупинятися: досить далеко вiд Болота i досить далеко вiд лiсу, звiдки теж можна чекати неприемностей.