Кращий вік для смерті

Книжник став навпочiпки i побачив перед собою розпороте черево дiра, куди вiн гепнувся при падiннi, скручений клубок синьо-червоних кишок, з яких вiн виплутувався, закинуту голову рогатого звiра iз темним язиком, який стирчав мiж губ, i зрозумiв, чим наповнений його власний рот.

Його вирвало – раз, удруге.

Голоси переслiдувачiв раптово змовкли.

Книжник знесилено прихилився до тушi, стираючи з обличчя густе мiсиво зi звiрячоi кровi i вмiсту розпоротих кишок, i побачив вождiв, що стояли за два десятки крокiв вiд нього.

Мiж вождями та Книжником, розставивши ноги на ширину плечей iз явною готовнiстю до стрибка, стояла людина у високих черевиках i камуфляжнiй куртцi з каптуром, невисока, руда, коротко стрижена. У долонi ii правоi руки був загрозливо затиснутий тесак – величезний, закривавлений. У лiвiй руцi (цього Книжник вiдразу не помiтив) вона тримала пiстолет, ствол якого теж дивився в землю, але судячи з того, як стояла людина, як були зiгнутi в колiнах ii ноги, розвернутi плечi, було зрозумiло, що якоiсь митi, якщо буде на те причина, гримне пострiл.

І цей пострiл буде влучний.

Вождi мовчали.

Незнайомець мовчав.

Книжник зрозумiв, що i йому не слiд розкривати рота.

– Це наш дiр, – промимрив нарештi Облом. – Це ми його загнали…

Людина нiчого не сказала i навiть не поворухнулася.

Книжник дивився на неi зi спини i раптом iз жахом побачив, як iз каптура камуфляжноi куртки вислизнуло щось рудо-чорне, хвостате i швидке.

– Бiлка…

Тепер Книжник зрозумiв, хто стоiть мiж ним i вождями.

Бiлка.

Вiн не бачив ii з минулоi осенi.

Їi називали так за рудий колiр волосся, за мiцнi зуби i за те, що вправно лазила по деревах – вона з такою спритнiстю стрибала з гiлки на гiлку, що у спостерiгачiв мимоволi завмирало серце.

Якось Бiлка знайшла розорене воронням гнiздо бiлки, вигодувала одне дитинча, i те не сходило з ii плеча нi вдень, нi вночi i навiть спати вкладалося в каптур ii штопаного-перештопаного худi.

Спритнiсть допомагала iй в iграх, вона надавала перевагу товариству хлопчакiв, а не прiснiй компанii ровесниць, i хлопчаки сприймали ii нормально.

До певного вiку сприймали. А от згодом…

Закон е закон. Коли вона з кiда раптом перетворилася на герлу, усе змiнилося.

Про ту iсторiю вождi не любили згадувати. Бiлка зникла з племенi.

Зовсiм.