Кращий вік для смерті

Я вiдправив Кислого i Кулю шукати слiди.

– Вони можуть досi бути нагорi?

Чел хмикнув.

– Ти б став чекати нашого приходу, Бiгуне?

– Я би не став. Але потрiбно перевiрити будинок, Спритний.

– Добре, вождю.

Спритний повернувся, щоб пiти, але Бiгун притримав його за плече.

– Послухай, бро, не ходи туди сам. Не треба. Вiдправ туди найповiльнiшого…

– Добре, вождю…

Але Бiгун не зняв руку з плеча Спритного.

– Або найдурнiшого…

– Добре, вождю.

– Або найнеслухнянiшого, – сказав Бiгун, ослаблюючи хватку.

– Я знаю.

– Ми всi сумуемо, Спритний, але Закон е Закон. І вiн каже – вождiв мае бути четверо. Ти розумiеш, про що я?

– Так, Бiгуне.

– Добре, iди.

Спритний бiгом повернувся до челiв – iх було п’ятнадцять добровольцiв. Узяти з собою бiльше вождi не наважувались, щоб не залишити плем’я беззахисним. Незабаром вiд загону мисливцiв вiдокремився невисокий кремезний чел i полiз на вербу.

– Вiн вибрав Сумного, – сказав Бiгун, звертаючись до вождiв.

Сумний швидко злетiв по стовбуру до того мiсця, де вiд нього розходилися товстi гiлки крони, i зник iз поля зору.

Ще через хвилину вiн з усiма пересторогами пiдняв стволом автомата кришку люка, що вiв до будинку Бiлки, i крiзь утворену вузьку щiлину оглянув нутрощi «гнiзда». Вiн не мiг бачити зелений гнутий брусок «клеймора», прикрiпленого над прорiзом до стелi, а навколо люка все було чисто.

Рiзкий i гучний хлопок розiрвав ранкову тишу. Мисливцi миттево впали в траву, вождi метнулися за напiвгнилий стовбур поваленого дерева, що лежав поруч. Але вибухiв бiльше не було. Просто щось важке хлюпнуло, вдарилося об гiлки i звалилося на землю бiля верби.

«Клеймор» – мiна спрямованоi дii, i Бiлка розташувала ii так, що потiк забiйних елементiв вдарив точно в отвiр, змiтаючи все на шляху. Те, що впало на землю, уже мало нагадувало Сумного.

– Ну от, – сказав Бiгун, обтрушуючи колiна. – На одного претендента на мiсце в нашiй теплiй компанii стало менше…

У цей момент крона верби спалахнула бiлим вогнем i вибухова хвиля розкидала все навколо.

Будинок Бiлки рвонув повнiстю.

* * *

Бiлка почула вибух – над водою навiть слабкий звук розноситься на багато миль, а цей гуркiт був дуже сильний – i посмiхнулася. Над берегом, до якого вже було бiльше милi, устав димно-вогненний стовп.