Проект «Міссурі»

Хоча б Андрiй не…

– А-а, Гендальф. Так би й сказала. І чого йому треба?

– Грошей, напевно, – ii голос пролунав полегшено, як хмаринка; пронесло. – Мене посоромився просити. А тебе вiн найближчих три мiсяцi не дiстане, я обiцяю.

– Ти найкращий у свiтi прес-секретар, – Андрiй вiдсунув порожне горнятко. – Так от, ще один момент. Важливий. Ти де сьогоднi ночувала?

Оце так!.. Алiна мов збоку побачила своi очi – витрiщенi, як тарелi. Клiпнула, опанувала себе:

– А ти?

Чоловiк знизав плечима:

– Це моя справа.

Я за iмiджем не добропорядний глава сiм’i, а нормальний мужик. Але не рогоносець. Погодься, Алю, що iмiдж рогоносця ще нiкому не допомiг вийти в другий тур. Так що зваж на це й зроби висновки. Домовилися?

Вона повiльно хитнула головою. Дiйсно, не варто сподiватися, що вона зумiе усе – хоча б щось! – приховати вiд журналiстiв i, як наслiдок, вiд широкого загалу. Приватне життя публiчних людей – нiкому дотепер не вдалося визначити його межi, а отже, iх немае зовсiм. Звикай. Стривай, але як Андрiй?.

.

Нехай не думае, що все так просто.

– Домовилися, – вона взяла зi столика пульт i ввiмкнула телевiзор. Поклацала каналами; чорт забирай, не може ж бути, щоб нiде… а, ось. На восьмому крутили той самий новий клiп. – Як тобi? Подобаеться?

Змах величезних вiй кольору райдуги. Крiм них, на обличчi нiбито жодноi краплi косметики; звичайно, це лише здаеться. Їй уже тридцять п’ять. І трiшки хрипкий голос – п’ятнадцять рокiв тому вiн був не таким…

– Так, – сказав Андрiй.

Добре.

Бездоганно володiе собою; а може, йому справдi байдуже.

– От i зателефонуй iй, ви ж товаришували, – Алiна посмiхнулася: будемо сподiватися, що не надто нервово. – Нормальний мужик…

І раптом вiн розреготався – дзвiнко, заходячись, як хлопчисько. Вiдiбрав пультика в дружини, додав гучностi, – й голос Звенислави виповнив увесь будинок вiд фундаменту до даху. Легко було уявити, як десь на другому поверсi з обожнюванням завмерла в екстазi Люба. Тодi плавно зменшив гучнiсть до нормальноi й нижче, до ледь чутноi.

Обернувся; в очах танцювали бiсики:

– А не боiшся?

Алiна зiтхнула:

– Я ж тобi не одружитися з нею пропоную. Із символами нацii не одружуються, але спiлкування з ними пiдвищуе рейтинг. До того ж вона – випускниця «Мiссурi». А ота твоя руда – нi.

Андрiй ще раз посмiхнувся й вимкнув телевiзор:

– Я подумаю.

* * *

Пробка, подiбна до величезноi гусенi, витяглася проспектом i делiкатно ховалася за рогом будинку далеко попереду.