Гойдалка

Особлива ненависть вiдкривае безоднi та входи до вологих печер, де живуть нищiвнi iстерики, котрi струшують все тiло, блокують дихання, стискують залiзними обручами матку i шлунок, котяться м’язами i вiдлунюють в головi пульсуючим болем.

В особливiй ненавистi ховалася обiцянка перемоги. Тихий золотистий вогник у чорно-червоному вихорi подвiйного життя жрицi-iграшки. В ньому мешкала могутня сила. Настiльки могутня, що навiть посвячена дастуран вiдступала перед нею, як дрiбна комашка вiдступае перед зародком лiсовоi пожежi.

Сила змiцнювала ii тiло i не давала розумовi розтрiскатись пiд брилами щоденних принижень, безглуздих ритуалiв та вишуканих знущань. Сила смiялася над атрибутами влади iмперських володарiв, над блiдими спалахами iхнiх бажань, над заздрiсними потугами староi плотi, що прагнула висмоктати енергiю з молодих тiл. Сила робила iх невичерпними та пануючими над кволими аурами владних старцiв.

Сила вчила ii владарювати над владою i вливати прагнення помсти в озера внутрiшньоi незворушностi.

Особлива ненависть повертала Наталiю до темноi реальностi пiдземного сховища, а сама вiдступала, давала простiр спокоевi i теплу; вiдтак молода жiнка знов засинала й потрапляла до судомних безодень нового спазму, де вона нерухомо сидiла перед слiдчим Джи Тау i думала лише про свою майбутню дитину, тому що змушувала себе думати лише про неi, i виключно про неi. Межовим зусиллям волi вона блокувала спогади про чин свого служiння, пророцтва про наближення Саошианта, про священний час помсти та всi тi бiди, якi Спаситель обрушить на голови баронiв та адмiралiв, корпорантiв та аудиторiв, солдатiв та iмперських громадян першоi категорii.

Священний час помсти.

Сенар арiмасп.

Глибиннi озера незворушностi збурюе зоряний вiтер.

Їi тiло здригаеться вiд передчуття помсти, як вiд оргазму.

Ще, й ще, й ще, аж поки таймер не припиняе цiеi згубноi висмоктуючоi насолоди.

Таймер повiдомив, що минула доба iхнього перебування у сховищi.

«Сон: смертi клаптики дрiмають

Я iх ненавиджу», —

зацитувала вона поета минулоi доби[13 - Наталiя цитуе Едгара Алана По.].

Зсередини сховище здавалось вагоном монорейкового експреса: довге, з заокругленою стелею i торцевим шлюзом. Покриття стiн нагадувало шпалери у стилi ретро – шерехате, темно-червоне, з вишитими низзю дрiбними бiлими квiтами.