На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Поринь у книгу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Попаданцы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Поринь у книгу

Автор
Жанр
Дата выхода
19 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Поринь у книгу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Поринь у книгу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Влад Ковтуненко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Після смерті мами Максим не може оправитися цілих два роки. Він пригнічений та дуже закритий. Постійно конфліктує з однокласниками та вчителями і єдиною радістю в житті вважає літературу. Одного дня хлопець отримує в подарунок від батька найрідкісніше видання улюбленого письменника, виконане лише в одному екземплярі. У ньому герой знаходить магічну річ, яка здатна закинути у сюжет будь-якої книги. Разом із кращою подругою Максим піддається спокусі. Діти відправляються до книги, однак навіть не підозрюють, яка плата чекає на них за користування магічним артефактом.
📚 Читайте "Поринь у книгу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Поринь у книгу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Чудово, тодi домовимося, – автомобiль загальмував бiля новенькоi багатоповерхiвки, яка височiла над iншими будiвлями, – на вихiдних ми з тобою обов’язково поiдемо до торговельного центру, який нещодавно вiдкрився пiд Киевом. Там е великий парк розваг. Прокатаемося на всiх атракцiонах по десять разiв. А потiм ще й у кафе. Можеш i друзiв iз собою взяти.
Максим видавив iз себе усмiшку, яка бiльше нагадувала вишкiряння. Чомусь настрою взагалi не було. Навiть обiцянки батька не пiдiймали його.
– То що? Згоден?
– Добре, – Максим усмiхнувся ще ширше, хоча прекрасно розумiв, що батько мiг сьогоднi говорити одне, а в недiлю сказати взагалi iнше.
– Все ж, попри те, що сьогоднi поiхати ми не можемо, про подарунок я не забув. Витратив багато сил та часу, щоби знайти його, але змiг, – чоловiк дiстав з-пiд пiджака невеликий пакунок, запечатаний у картонну обгортку. Найiмовiрнiше – книга. Невже та, про яку Максим мрiяв ще з десяти рокiв?
Очi хлопця засяяли.
– Це, – невпевнено сказав Максим, беручи в тремтячi руки подарунок. – Це вона?
– Хто? – батько вдав, що не розумiе, про що йде мова.
– Це та книга, яку я просив? – Максим дивився на запакований подарунок так, наче то був злиток золота, а не звичайна книга.
Батько знизав плечима:
– Не знаю. Бiжи додому. Там розпечатаеш i побачиш: та книга, чи не та.
– Дякую, тату.
У схожi моменти мама завжди нахилялася до сина щокою, натякаючи, що пора вiддячити iй поцiлунком. Батька ж хлопець поцiлувати не наважувався.
– Я не ображаюся, що ти не змiг сьогоднi поiхати. Я люблю тебе й без цього.
Батько хотiв сказати щось у вiдповiдь, але в кишенi завiбрував телефон. Махнувши сину рукою, вiн притулив телефон до вуха.
Максим вiдкрив дверi велетенського автомобiля й зiскочив на тротуар. Махнувши батьку, вiн сподiвався, що той махне у вiдповiдь, чи хоча б усмiхнеться на прощання, але той повнiстю поринув у розмову по телефону.
3
Коли Максим увiйшов до квартири, радiсний настрiй знову зник. Пустi стiни квартири, наче придушували його.
«Синку, це ти?»
Цi слова повисли над Максимом. Саме ними мама завжди зустрiчала його зi школи. А зараз хлопця зустрiчала лише тиша.





