Собор Паризької Богоматері

Щоб тебе прийняли до Арго, треба довести, що ти на щось здатен, а для цього спробуй-но обшукати опудало.

– Обшукаю кого завгодно, – вiдповiв Гренгуар.

Клопен подав знак. Кiлька арготинцiв десь пiшли i за хвилину повернулися. Вони принесли два стовпи на дерев’яних лопатоподiбних пiдставках для бiльшоi стiйкостi. Зверху була припасована поперечна жердина, а все це разом являло собою чудову переносну шибеницю, i Гренгуар мав приемнiсть бачити, як ii вмить поставили перед ним. Усе тут було, навiть мотузок, який грацiозно гойдався пiд перекладиною.

«Навiщо це вони майструють?» – занепокоено подумав Гренгуар.

Задзеленчали дзвiночки, i це поклало край його тривозi. Дзвенiло опудало, яке волоцюги пiдвiсили за шию до шибеницi. Опудало було схоже на те, яким одлякують птахiв – у червоному лахмiттi, i на ньому стiльки дзвiночкiв та бубонцiв, що iх вистачило б, аби прикрасити упряж тридцяти кастильських мулiв. Доки опудало гойдалося, дзвiночки дзвенiли, помалу затихаючи, i нарештi зовсiм стихли: опудало, пiдкоряючись закону маятника, який витiснив водяний i пiсковий годинник, повисло нерухомо.

Тодi Клопен показав Гренгуаровi на стару розхитану лавку, поставлену пiд опудалом:

– Лiзь сюди!

– Хай йому чорт! – запротестував був Гренгуар. – Я можу скрутити собi в’язи. Ваша лава шкутильгае, як двовiрш Марцiала: одна нога в неi – гекзаметр, друга – пентаметр.

– Лiзь! – повторив Клопен.

Гренгуар вилiз на лаву i, трохи побалансувавши, нарештi став рiвно.

– Тепер, – вiв далi король Алтинiв, – заклади праву ногу за лiву i стань на носок.

– Ваша величнiсть, – благально мовив Гренгуар, – невже ви так хочете, щоб я зламав руку чи ногу?

Клопен похитав головою.

– Слухай, друже! Ти надто багато базiкаеш. Ось коротко, чого вiд тебе вимагають: ти станеш на носок лiвоi ноги, як я тобi казав; так ти зможеш дотягтися аж до кишенi опудала; залiзеш до неi i витягнеш звiдти гаманець. І якщо все це ти зробиш так, що не задзвонить жоден дзвiночок – твое щастя: ти станеш волоцюгою.

– Боже милостивий! Доведеться бути обережним, – вигукнув Гренгуар. – А якщо дзвiночки задзвенять?

– Тодi тебе повiсять. Зрозумiло?

– Нiчого не розумiю, – вiдповiв Гренгуар.

– Послухай ще раз. Ти обшукаеш опудало i витягнеш гаманець; якщо при цьому дзенькне хоч один дзвiночок – тебе повiсять. Розумiеш?

– Авжеж, – сказав Гренгуар. – Це я розумiю.