На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Собор Паризької Богоматері» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Исторические любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Собор Паризької Богоматері

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Собор Паризької Богоматері" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Собор Паризької Богоматері" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Виктор Мари Гюго) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Неможливо уявити літературу ХІХ століття без Віктора Гюго (1802–1885) – французького поета, прозаїка, драматурга, публіциста. Для французів він – поет і громадський діяч, для всього світу – автор безсмертних книжок. Сам Гюго називав себе романтиком і залишився їм до кінця своїх днів.
«Собор Паризької Богоматері» – перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це – собор Паризької Богоматері.
📚 Читайте "Собор Паризької Богоматері" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Собор Паризької Богоматері", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Там була в’язка гiлочок iз святкового деревця, яку судовi писарчуки з нагоди торжества поклали вранцi пiд дверима голови суду. Гренгуар мужньо витерпiв i це. Пiдвiвся й пiшов до рiчки. Поминувши вежi цивiльного та кримiнального суду й пройшовши вздовж високого муру королiвських садiв пiщаним, незабрукованим берегом, де болото сягало йому до кiсточок, Гренгуар дiстався до захiдноi частини Сiте i якийсь час розглядав Коров’ячий острiвець, якого нинi вже не видно – вiн зник пiд бронзовим конем Нового мосту.
«Щасливий перевiзник! – подумав Гренгуар. – Ти не мрiеш про славу, не пишеш епiталам! Тобi нема дiла до того, як одружуються королi та бургундськi принцеси! Ти не знаеш iнших маргариток, окрiм тих, що iх твоi корови скубуть на зелених квiтневих лужках.
З лiричного екстазу Гренгуара вивiв вибух великоi подвiйноi петарди, який раптом пролунав з благословенноi хижки. То перевiзник вносив свою частку в святковi розваги, бавлячись потiшними вогнями.
Вiд цього вибуху в Гренгуара мороз пiшов поза шкiрою.
– Прокляте свято! – вигукнув вiн. – О Господи! Невже ти переслiдуватимеш мене повсюди? О Боже мiй! Навiть бiля паромниковоi хижки!
Гренгуар глянув на Сену, що текла внизу, i страшна спокуса охопила його.
– Ох, – сказав поет, – з якою радiстю я б утопився, коли б вода була не така холодна!
І тодi вiн у вiдчаi вирiшив: якщо вже не можна втекти вiд папи блазнiв, вiд полотнищ Жеана Фурбо, святкового деревця, потiшних вогнiв i петард, то краще буде зухвало кинутися в самiсiньке серце свята й пiти на Гревський майдан.
«Там менi принаймнi, – подумав поет, – залишиться вiд святкового вогнища хоч якась головешка, щоб зiгрiтися, i я, може, повечеряю хоч крихтами з тих трьох величезних цукрових кренделiв у формi королiвських гербiв, якi виставлено для частування паризького люду».
II.











