На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Собор Паризької Богоматері» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Исторические любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Собор Паризької Богоматері

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Собор Паризької Богоматері" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Собор Паризької Богоматері" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Виктор Мари Гюго) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Неможливо уявити літературу ХІХ століття без Віктора Гюго (1802–1885) – французького поета, прозаїка, драматурга, публіциста. Для французів він – поет і громадський діяч, для всього світу – автор безсмертних книжок. Сам Гюго називав себе романтиком і залишився їм до кінця своїх днів.
«Собор Паризької Богоматері» – перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це – собор Паризької Богоматері.
📚 Читайте "Собор Паризької Богоматері" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Собор Паризької Богоматері", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Щодо Гренгуара, то вiн спершу розгубився, але швидко опанував себе. Вiн уже звик до зрадливостi долi.
– Продовжуйте виставу! – втрете крикнув вiн своiм машинам-комедiантам. Гренгуар, широко ступаючи, походжав перед мармуровою плитою, i раптом йому спало на думку й собi показатися через вiконечко каплицi, хоча б тiльки заради того, щоб потiшитися, зробивши гримасу перед цiею невдячною юрбою. «Та нi, це було б недостойно мене; нiякоi помсти! Борiмося до кiнця! – казав вiн сам до себе.
Та ба! Вiн залишився единим глядачем своеi мiстерii.
Тепер стало ще гiрше, нiж було досi. Гренгуар бачив тiльки спини.
А втiм, я помиляюсь. Той терплячий товстун, з яким Гренгуар у якусь критичну мить уже радився, сидiв, як i ранiше, обличчям до сцени. Що ж до Жiскети та Лiенарди, то вони вже давно втекли.
Гренгуар був до глибини душi зворушений вiрнiстю свого единого глядача.
– Дякую вам, добродiю.
– За що, пане? – спитав товстун, позiхаючи.
– Я бачу, – вiдповiв поет, – що вам докучае весь цей гамiр, який перешкоджае спокiйно слухати п’есу. Та будьте певнi: ваше iм’я знатимуть нащадки. Будь ласка, скажiть, як вас звуть?
– Рено Шато, хранитель печатки паризькоi тюрми Шатле, до ваших послуг.
– Пане, ви тут единий прихильник муз, – сказав Гренгуар.
– Ви дуже люб’язнi, пане, – вiдповiв хранитель печатки Шатле.
– Ви едина людина, – вiв далi Гренгуар, – яка уважно слухала мiстерiю. Сподобалась вона вам?
– Гм, гм! – вiдповiв товстун, ще не зовсiм прокинувшись. – Це справдi доволi забавно.
Гренгуаровi довелося задовольнитися цiею похвалою, бо грiм оплескiв, змiшаний з гучними схвальними вигуками, раптом урвав iхню розмову.
– Слава! Слава! Слава! – ревла юрба.
Пика, яка в ту мить красувалася в отворi розетки, була й справдi гiдна подиву. Пiсля всяких п’ятикутних, шестикутних та iнших химерних облич, що одне за одним з’являлися в отворi, не досягаючи того взiрця потворностi, який у збудженiй уявi створила собi юрба, тiльки така неповторно бридка гримаса могла вразити це збiговисько й викликати бурхливе захоплення.











