На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Нардепка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Политические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Нардепка

Автор
Дата выхода
26 октября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Нардепка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Нардепка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Врублевський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Нардепка» — роман, про який багато говорили в літературних тусівках кінця 90-х, ще до виходу його окремою книжкою (2004). Публікації фраґментів роману в журналі «Авжеж!» та деяких інших елітарних виданнях були схвально зустрінуті як критиками, так і читачами, не в останню чергу тому, що це був перший в сучасній українській літературі досвід художнього проникнення у специфічний, надійно натоді закритий від загалу «світ» вітчизняного політикуму. У романі зустрічаються такі відомі персонажі як Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Іван Плющ, а деякі інші, хоч і замасковані автором під іншими прізвищами, цілком вгадувані. У «Нардепці» автор намагається зазирнути за лаштунки української політики. Одначе, попри змалювання деяких цілком реальних подій та фактів із життя політичного істеблішменту, «Нардепка» не є твором документальним. Більше того, у романі присутній певний елемент провісництва, і деякі з тих передбачень, на жаль, згодом виявилися не далекими від реалій.
📚 Читайте "Нардепка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Нардепка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Будете точити душi одне одному, як шашiль дерево чи ж червак плiд. Не любить вона тебе…
– А ти як знаеш? – насупився Стьопка.
Баба iзнов зiтхнула, ще скрушнiше й глибше.
– Я, сину, мушу знати, бо вже стара…
– Не мели, бабо, фiгнi! – скипiв Стьопка. – Прийшла тут, понiмаiш, i галдиш!
Терендиха захитала докiрливо головою.
– Що ж це ти, сину, таке старiй людинi говориш? Чи ж можна?! Стару людину, навiть як вона верзе казна-що, вислухай та й усе. Що iз старого вiзьмеш? Кажуть же – що з лiт, то й з розуму.
– Ти диви! – ще бiльше збiсився Стьопка. – Триндить тут всяку фiгню, та ше й мораль читае! А йди-но вон звiдси, бо як вiзьму товкача та як огрiю!..
– Оце то так! – схрестила руки на грудях Терендиха. – Славного зятька прийняв Дизьо, нiчого не скажеш. А я, дурна, таке пожалiла! Тестя твого й тещу жалiти треба. І Милоську. З таким, як ти, життя iй не буде!
Сказала те все i позадкувала, бо бачила: i справдi може огрiти…
Вилаявся Стьопка услiд бабi добрячим матюком, хотiв ще, як на те, запустити чимсь iй навздогiн, але полiнувався – це ж треба було б нагинатися, а поперек же свiй, не казенний.
4
Увечерi Стьопка Милосьцi допит учинив: любить його чи нi?
– Та кого ж я маю любить, як не тебе? – мало не в плач кидалася Милоська.
– А Терендиха каже, що не любиш!
– Терендиха? – затряслась Милоська. – Та я ii… та я ii… Вб’ю!
– Ага! – зарепетував Стьопка. – Правда очi коле!
– Та яка правда, яка правда!
Милоська заридала.
Пiдбiгла до Стьопки, обняти спробувала, але вiн одгородився вiд неi, виставивши вперед руки.
Ми то знаемо, що жодному Терендишиному слову Стьопка не пойняв вiри, але ж звiдки було про те знати Милосьцi?
І вона, сердега, трiпотiлась, як курка в копанцi, бо здавалось iй: це все, кiнець! Це ж такий сором буде на всеньку округу, як чоловiк ii кине…
Молода ще тодi зовсiм Милоська була, дурна. Вбила собi в голову, що любить Стьопку, а що начиталася всякоi-рiзноi шкiльноi класики про романтичне кохання, яке чомусь завжди у тих книжках трагiчне, то й себе уявила мала не Ганькою Каренiною…
Пiд поiзд, зрозумiло, ii б i трактором не заволокли, але побути хоча б годину-другу нещасною героiнею з якоi-небудь книжки було iй дуже навiть цiкаво!
Стьопцi теж припало до вподоби це дiйство, але зовсiм з iншоi притики: раптом вiдчув таку власну значимiсть, що впору було б застрибнути на хату, всiстися на комин i нiзащо не злазити, хоч би як не просили-вмовляли.










