Люди (та, або) чи (як, не) свині

Кава себе не виправдовувала, хоча хто його знае, може завдяки iй вiн змiг зрозумiти, що вiдбуваеться. Власний рецепт шефа вiд дрiмливостi за кермом – розмови по телефону. Подзвонив до одного, потеревенив з другим – i час минув, i сон десь дiвся. Але все мае своi межi.

– Добрий вечiр, – телефонував до чергового свого спiврозмовника, управляючого одним з його пiдприемств – е хвилинка? Треба порадитись.

Звiсно, що робочий день вже давненько закiнчився, та як пiдлеглий може вiдмовити керiвнику? Шеф цiкавиться багатьма моментами справи, розпитуе про загальний стан, нагадуе про завдання, якi були поставленнi, видiляв приоритетнi питання.

– Ви намагайтесь максимально економити ресурси, – вглядаючись у шлях, висвiтлений потужним дальнiм свiтлом, Шеф перейшов на загальнi настанови, – уникайте прямих i прихованих втрат. Тiльки так я зможу вирiшити що робити…

Шеф зрозумiв, що недоречно обмовився i черговий раз душу обiйняв холодний жах, який подiяв тонiзуюче. Шеф швиденько припинив розмову. Подумки вiн розрахував шлях i час, що залишились до зустрiчi, i зрозумiв – краще буде якiсь пару годин витратити на вiдпочинок, а потiм наздогнати цей час вранцi, у крайньому випадку чемно попередити партнерiв про запiзнення.

Напiвпритомний Шеф зарулив на стоянку бiля черговоi АЗС, вiдкинув сидiння, зняв взуття i вкрився дорожньою ковдрою, яка теж завжди була у комплектi джипу. Та розум несподiвано став чинити опiр такому необхiдному спочинку. В вухах Шефа ще моторошно гудiв мотор, перед очами спалахували вогнi зустрiчних машин, а розум, деякий час продовжував вирiшувати нагальнi питання.

Йому на мить пригадалось як, пiд час осiннього полювання, впевнений у всюдипрохiдностi свого автомобiля, потрапив у халепу. Поклавши надiю на потужний двигун, два ведучi мости та широкi колеса, вiн звернув з грунтовоi дороги i подався степом наздоганяти дичину. Джип вiдважно грiбся по вологiй землi поки не вскочив у ледь помiтний рiвчачок. До рятувальноi твердинi залишалося не бiльше людського кроку, та джип не мiг рушити з мiсця, лише безпомiчно розкидав багнюку.

Покриття мобiльного зв’язку не було, отож покликати будь кого на допомогу не було можливим. Саме тодi шеф розкаявся, сам перед собою, що не укомплектував свою машину лопатою, чи, хоча б сокирою. Довелося вiдкопувати надiйний транспорт за допомогою мисливського ножа. Здерши долонi до кривавих мозолiв, зiрвавши спину та намулявши колiна вiн, все-таки, визволив джипа з болотяноi пастки.