На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Люди (та, або) чи (як, не) свині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Юмористическая литература, Юмористическая проза. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Люди (та, або) чи (як, не) свині

Автор
Дата выхода
01 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Люди (та, або) чи (як, не) свині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Люди (та, або) чи (як, не) свині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Усатенко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Ми не так далеко пішли від природи, як нас у цьому намагаються запевнити. Люди не просто залежні від навколишнього світу, а й, безперечно, підкорюються законам існування живої матерії. Що хвилини людина дихає, споживаючи кисень і виштовхуючи вуглекислоту. Декілька разів на день, для подальшого повноцінного життя, необхідно спожити більш менш якісну їжу та відновлювати вологу. Напевно, немає такої особистості яка б не відчувала нестримного поклику, хоча й замаскованого, до відтворення. Ото ж люди народжуються, дорослішають, старіють і відходять у вічність, так само як більшість істот у цьому мудрому світові, не дивлячись на те, що ми набагато розумніші від усіх відомих організмів. Як що розглянути будь яку екосистему, будь то амазонські хащі чи пустельні дюни, легко відмітити залежність усіх мешканців одне від одного. Таку ж збалансовану систему створила навколо себе людина.
📚 Читайте "Люди (та, або) чи (як, не) свині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Люди (та, або) чи (як, не) свині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Лiкар здивовано прийняв пораду i перепитав, що робить такий розумник у психлiкарнi. Хворий з гордiстю вiдповiв – «Я псих, а не дурень».
Шеф посмiхнувся, зрозумiвши глибину думки, що закладена у цiй простенькiй байцi.
– Десь так i тобi треба вчинити, щоб «доiхати хоч куди не будь».
Вони ще деякий час потеревенили, про те про се, але гостроту розмова вже втратила, тому невдовзi зв’язок було перервано.
Тим часом настав темний, осiннiй вечiр. Джип освiтлював трасу потужними фарами далеко по переду. Час вiд часу, уздрiвши зустрiчний транспорт, Шеф чемно «перемикався» на ближне свiтло, в той же час сам мружився вiд в’iдливого сяйва зустрiчних фар.
Ще з далеку джип мигнув габаритами у вiдповiдь на вимкнення через кишеньковий пульт, охоронноi сигналiзацii. Шефовi його позашляховик був i затишною оселею, i робочим офiсом, i неприступною фортецею, ну i звiсно, надiйним засобом пересування. За iронiею долi колись, рокiв двадцять до того, ще мрiйливим хлопчиною Шеф неодноразово малював мiсяцеходи i марсоходи – потужнi машини з величезними широкими колесами, блимавками по лiнii габаритiв, блискучою панеллю приборiв i могутнiм штурвалом.
Інтуiцiя шефа не пiдвела. Його повiки несподiвано стали важкi, очi пекло, навiть в темрявi, наче в них потрапив пил. Вiд свiтла зустрiчного транспорту вони закривались автоматично i розплющити повiки пiсля цього було доволi важко. Але зупинятись неможливо, треба прибути вчасно. Навiть тривожнi думки про фiнансову скруту розчинялися у сонливому мороку нiчного шляху.





