На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Царівна Нефрета» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Исторические приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Царівна Нефрета

Автор
Дата выхода
02 декабря 2019
🔍 Загляните за кулисы "Царівна Нефрета" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Царівна Нефрета" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василий Масютин) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Василя Масютина (1884-1955) вважають своїм українці й росіяни. І як художник він справді прислужився і тим, і тим. Але обидві свої фантазійні повісті написав українською.
«Два з одного» була написана ще до Першої світової війни, випередивши повість М. Булгакова на схожу тему «Собаче серце», але видана у Львові в 1936-му, «Царівна Нефрета» була написана в 1919-му, а видана у Львові 1938 року.
Повісті збурили тодішню пресу, клерикальні часописи побачили там розпусту і гостро заатакували автора й видавництво, називаючи їх «бруковими», тобто бульварними.
В «Два з одного» професор вирощує з двох половин одного тіла дві різні особи, які не схожі одна на одну. А в «Царівні Нефреті» учений єгиптолог закохується в мумію єгипетської принцеси й намагається її оживити.
«Царівна Нефрета» була неодноразово видана в Росії, де «руського художника и писателя» переклали… з української.
📚 Читайте "Царівна Нефрета" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Царівна Нефрета", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не було сумнiву: Іненi сам дав до неi почин. Боротьба? Боротьба!
Сатмi провiв Тутмоса, обiцюючи, що нiчим себе не зрадить, вiн iде тепер до Іненiя у зовсiм дрiбнiй справi у зв’язку з порядком у святинi. Але Іненi не мiг прийняти Сатмiя того дня: в нього сидiв Суаамон. Так вiдповiв осоружний карлик.
– Іненi не хоче мене бачити. Гаразд! – i вийшов зi святинi.
Сатмi пiшов до Тотнахiтi, золотаря-ювелiра. Тотнахiтi поблiд, побачивши духовника. На його обличчi мiнилася боязка услужливiсть i силувана безжурнiсть, коли Сатмi мовчки оглядав бiдну крамницю.
Золотар скрив золото, яке дiстав для роботи нашийника. Коли в нього з’явився Сатмi, пiд опiкою якого перебувала державна скарбниця, то це означало, що злодiйство вийшло наверх. Сатмi справдi вiдкрив крадiж, але i спочував бiдному батьковi кiлькох дiтей, що кричали коло нього. Сатмi досi мовчав. І тепер вiн не прийшов домагатися звороту золота чи грошей, а просити Тотнахiтi зробити йому одну послугу.
Тотнахiтi був готовий до всього: вiн знав, що священики не люблять жартувати, коли треба боронити iнтересiв божества. Стратити голову i право до чесних похоронiв – не було йому приемно. Золотар крутився перед священиком як черв’як. Священик наказав йому взяти в руки молот i валити ним у кусень срiбла, нехай вiзьметься до роботи нараменника чи будь-чого, щоб тiльки вдаряв сильно молотом: вiн, Сатмi, другий пророк Амона, мае йому сказати щось, чого нiхто не повинен чути.
Тотнахiтi взяв срiбну плиту у клiщi i гатив у неi молотом, нахиливши голову до Сатмiя.
– Я потребую човна i довiреного чоловiка, далi два звичайнi одяги – один чоловiчий, один жiночий. Я мушу мати трохи харчiв i трохи срiбла, щоб купити того, що менi буде треба. Я знаю, кiлько ти вкрав тепер i кiлько сховав попереднього разу. Половина з того, що ти вкрав зi святинi, варта того, що я потребую, а друга половина залишиться тобi як винагорода за мовчанку.
Тотнахiтi працював неуважно, попадаючи раз за разом не на ковало i не на срiбну плитку – вiн дивився так, мовби шукав мiсця, де може заховатись. Його пiдборiддя тряслось, коли вiн говорив хрипким голосом:
– Амон бачить, як я каюся, але так скоро я не можу всього того зробити.





