Царівна Нефрета

Вона часто повторяла деякi строфи, мовби сама хотiла оп’янiти вiд iх музики. Так само птахи повторяють раз у раз той самий акорд. Інколи Нефрета наводила на Сатмiя своерiдне хвилювання, торкаючись з невинною щирiстю того, що наповнювало його мрii неспокоем i що вiн мусив проганяти ввесь день зi своiх думок, щоб воно не пекло його як полум’я.

Мала царiвна запановувала щораз бiльше над Сатмiм, а вiн не мiг зважитись на вирiшальний крок. Йому не було б важко заявити фараоновi про свое кохання, але на згадку, що мусив би признатись до нього перед Іненiем – охоплював його жах.

Вiд своiх перших студiй вiн покорявся завсiди непохитнiй волi вчителя, обiцюючи присвятити всi своi сили виключно мудрости. Вiн не забув своiх ревних запевнень, що нiякi земнi спокуси не зможуть захитати його постановою. Цю постанову вiн змiцнив не одною присягою.

Коли Сатмi признався Іненiю, що вiн думае женитись, старець примусив його мовчати, коли сказав бiльше тоном твердження, нiж запиту:

– Та, про яку ти думаеш, – Нефрета.

Іненi не натякнув нiчого про складену ним присягу, мовби хотiв заощадити прикрощiв своему учневi. Та не було сумнiву, що вiн осуджуе становище Сатмiя i готов, коли буде треба, тяжко його покарати.

Що було робити: мовчати i чекати смерти старого?

Сумнiви, що iх досi не знав, почали наповняти його душу: сумнiви щодо божоi всемогутности. Тiй всемогутности вiн протиставляв сили, що володiли його почуваннями – непорушний образ божества – живу красу Нефрети.

Нефрета, що залюбки прикрашувала себе i вмiла безконечно довго тiшитися всякими дрiбницями, вмiла ввесь час короткоi зустрiчi виповнити тiльки описом нашийника, що його дiстала в дарунку. Вона пристрасно цiкавилася тим, що зберiгаеться у скарбницi святинi.

Та вона не була хапчива. Для неi, як i для Сатмiя, зверхня краса предмету була багато важнiша, нiж його матерiальна вартiсть.

– Бог був безмежно багатим. Вiн мiг би був здобути всi скарби землi, i все ж не став би через те нi трохи бiднiший.

– Але мене таки не мiг би був купити, – вiдповiла Нефрета недовiрливо з пiвусмiшкою.

– Так, бо ти багато бiльше варта, нiж усi багатства землi. Якби бог мiг би був тебе купити, то водночас усе втратив би i все виграв би.