Айвенго

– Прийми цей дарунок, друже, – продовжувала ледi Ровена, подавши йому золоту монету. – Це на знак моеi поваги до твоiх тяжких випробувань i до святих мiсць, якi ти вiдвiдав.

Прочанин прийняв подарунок, ще раз низько вклонився i вийшов услiд за Ельгiтою.

У передпокоi його чекав слуга Енвольд. Узявши свiточа з рук служницi, Енвольд квапливо i без зайвих церемонiй провiв гостя до примурку, де було кiлька комор, що служили спальнями для нижчоi челядi i гостей простого звання.

– Де спить еврей? – спитав прочанин.

– Ця брудна собака проведе нiч поруч з вашою превелебнiстю, – вiдповiв Енвольд. – Святий Дунстане, ото доведеться вiдмивати пiсля нього комору, щоб у нiй мiг ночувати християнин!

– А де спить Гурт, свинопас? – поцiкавився прочанин.

– Гурт, – вiдповiв слуга, – спить у тiй коморi, що вiд вас праворуч, а еврей – лiворуч; тримайтеся подалi вiд цього невiрного. Вам вiдвели б кращий покiй, якби ви погодилися на прохання Освальда.

– Пусте, менi i тут буде добре, – сказав прочанин.

Мовивши це, вiн увiйшов до своеi комори i, взявши свiточа з рук слуги, подякував йому та побажав на добранiч. Зачинивши за собою дверi келii, вiн встромив смолоскип у дерев’яний пiдсвiчник i оглянув свою спальню, все умеблювання якоi становили грубий дерев’яний стiлець i плаский дерев’яний короб, набитий чистою соломою, поверх якоi були постеленi двi чи три овечi шкури. Ця споруда замiняла лiжко.

Прочанин загасив свiточ, не роздягаючись витягся на цьому вбогому лiжку i заснув – чи то принаймнi лежав нерухомо доти, поки перший промiнь сонця не впав у мале гратчасте вiконце, крiзь яке до келii проникали свiтло i повiтря.

Тодi вiн встав, проказав ранковi молитви, обтрусив на собi одяг i, обережно вiдхиливши дверi, пройшов до еврея.

Ісаак забувся тривожним сном на лiжку, цiлком подiбному до того, на якому провiв нiч прочанин. Увесь знятий увечерi одяг вiн поклав на себе або пiд себе, щоб його не поцупили вночi. Обличчя еврея було змученим i неспокiйним; руки судомно сiпалися, нiби боронячись вiд страшноi примари; вiн щось бурмотiв i вигукував еврейською мовою, а час вiд часу промовляв цiлi фрази мiсцевою говiркою.

З-помiж них можна було розчути такi слова: «Заради бога Авраама, згляньтесь над нещасним старим! Я бiдний, у мене немае грошей, можете закувати мене в кайдани, розтяти на шматки, та я не в силi виконати ваше бажання».

Прочанин не став чекати, поки Ісаак прокинеться, i торкнув його кiнцем свого цiпка.