Айвенго

Про вас iде поговiр, як про сумлiнного ченця: кажуть, ви тiльки тодi випускаете з рук келиха, коли продзвонять до заутренi, i я, старий, боявся осоромитись у змаганнi з вами. Клянуся честю, за моiх часiв дванадцятирiчний хлопчисько-сакс просидiв би за столом довше, нiж ви.

Однак цього разу в прiора були своi причини виявляти помiрнiсть. Сан зобов’язував його грати роль миротворця, проте вiн i сам запобiгав будь-яким сваркам та сутичкам. Причиною цьому була не любов до ближнього i навiть не любов до самого себе; вiн боявся гнiву старого сакса i пiдозрював, що злостива пиха тамплiера, що вже не раз виривалася назовнi, зрештою спричинить вельми неприемну сцену.

Тому вiн почав розводитися про те, що у вмiннi пити жоден народ не може дорiвнятися до мiцних на хмiль та витривалих саксiв, побiжно натякнув на свiй святий сан i завершив промову уклiнним проханням дозволити йому йти спочивати.

Потiм пустили по кругу останнiй келих, i гостi, низько вклонившись господарю i ледi Ровенi, встали i розiйшлися по залi, а хазяi у супроводi найближчих слуг пiшли до своiх покоiв.

– Ти, брудна собако, – сказав тамплiер евреевi, проходячи повз нього, – ти що, теж збираешся на турнiр?

– Так, збираюся, – вiдповiв Ісаак, боязко вклоняючись, – якщо дозволить ваша вельмишановна милiсть.

– Атож, – сказав тамплiер, – ти йдеш туди, щоб своiм гендлярством висотати всi жили з дворян, а в жiнок i дiтей вициндрити грошi нiкчемними цяцьками? Ручуся, що твiй капшук напханий шекелями[115 - Шекель – грошова одиниця Ізраiлю.

].

– Жодного шекеля, жоднiсiнького срiбного пеннi, анi гроша немае, клянуся богом Авраама[116 - Авраам – перший патрiарх i предок евреiв.]! – скрикнув еврей, сплеснувши руками. – Я йду просити допомоги у своiх товаришiв для сплати податку, який стягае з мене палата еврейського казначейства.[117 - …для сплати податку, який стягае з мене плата еврейского казначейства. – за Рiчарда І органiзовувалися комiтети з нагляду за фiнансовою дiяльнiстю евреiв. Королiвська влада захищала евреiв, проте брала за це податок.

Так, Генрiх ІІ вiдбирав чверть iхнiх доходiв, завдяки чому фiнансував Хрестовий похiд 1187 р.] Нехай даруе менi удачу праотець Іаков. Я зовсiм збiднiв. Навiть оцей плащ, що на менi, позичив менi Рейбен з тадкастера.

Тамплiер у’iдливо посмiхнувся i кинув:

– Брешеш, клятий пройдисвiте!

З цими словами вiн вiдiйшов вiд еврея i, звертаючись до своiх мусульманських невiльникiв, проказав щось мовою, нiкому з присутнiх не вiдомою.