Айвенго

Якщо названий лицар не вiдповiсть на цей виклик, я оголошу про його боягузтво зi стiн кожного командорства ордену тамплiерiв, якi е в Європi.

– Цього не буде, – втрутилася ледi Ровена, вперше порушуючи свою тривалу мовчанку. – Якщо в цiм домi нiхто не бажае сказати слово на захист вiдсутнього Айвенго, за нього ручуся я. Мое слово стане порукою, що вiн прийме будь-який виклик до чесного бою. І якби моя слабка порука могла пiдвищити цiннiсть цiеi безцiнноi застави, запропонованоi добрим прочанином, я б поручилася своiм iменем i доброю славою, що Айвенго дасть гiдну вiдсiч цьому гордому лицарю.

У душi Седрiка вирувала така буря суперечливих почуттiв, що пiд час цiеi розмови вiн не в змозi був мовити нi слова. Радiсна гордiсть, гнiв, бентега змiнювалися на його чесному i вiдвертому обличчi, наче тiнi вiд хмар, що пропливають над скошеним полем. Челядинцi, помiж якими при згадцi iменi Айвенго наче пробiгла електрична iскра, затамувавши подих чекали, що буде далi, i не зводили очей з хазяiна.

– Ледi Ровена, – сказав вiн, – це зайве. Якби знадобилася ще одна застава, то я сам, незважаючи на те, що Айвенго жорстоко скривдив мене, готовий поручитися за його честь власною честю. Але, здаеться, застав i так вистачае – навiть за новiтнiм статутом норманського лицарства. Чи вiрно я кажу, отче Еймер?

– Цiлком вiрно, – пiдтвердив прiор, – я вiдвезу ковчег зi святинею i цей золотий ланцюг до нашого монастиря i зберiгатиму iх у ризницi доти, поки справа не вирiшиться належним чином.

Вiн ще кiлька разiв перехрестився, промовляючи молитви, i, ставши навколiшки, вiдважив кiлька поклонiв; а тодi передав ковчег у руки ченця, що його супроводжував, – брата Амвросiя; потiм уже без будь-яких церемонiй, проте, мабуть, з не меншим задоволенням прибрав зi столу золотий ланцюг i поклав його у напахчену парфумами сап’янову торбину, причеплену до його пояса.

– Сер Седрiк, – сказав абат, – ваше славне вино таке мiцне, що у моiх вухах вже дзвонять до вечернi. Дозвольте нам ще раз випити за здоров’я ледi Ровени i вiдпустiть нас вiдпочивати.

– Клянуся бромхольським хрестом,[114 - Бромхольський хрест – залишки хреста, що були привезенi до Бромхола, Норфолк, близько 1223 р.] – мовив Сакс, – ви погано пiдтримуете свою добру славу, сер прiор.