Айвенго

– Втiм, – мовив прiор, – дозвольте сподiватися, що ви наважитеся поiхати туди в нашому супроводi. Коли на дорогах так небезпечно, не слiд вiдмовлятися вiд товариства сера Брiана де Буа-жiльбера.

– Сер прiор, – вiдповiв Сакс, – хоч би де я подорожував у цiй краiнi, досi менi не був потрiбний нiчий захист, окрiм мого власного меча i вiрних слуг. До того ж, якщо ми вирiшимо поiхати до Ешбi де ля зуш, нас супроводить мiй достойний сусiд Етельстан Коненгсбурзький з таким почтом, що нам не доведеться боятися нi розбiйникiв, нi дворян.

П’ю цей келих за ваше здоров’я, сер прiор, сподiваюся, що мое вино вам смакуе, i дякую вам за люб’язнiсть. А якщо ви так строго дотримуетесь монастирського статуту, – додав вiн, – що вам смакуе лише сироватка, то сподiваюся, ви не будете цього соромитись i пити вино тiльки з ввiчливостi.

– Нi, – вiдказав прiор смiючись, – у монастирських стiнах нам не бракуе сироватки, ваша правда, але ж серед свiтських людей ми поводимося по-свiтськи. Тому я вiдповiм на ваш люб’язний тост, пiднявши келих цього чудового вина, а тверезi напоi нехай п’е мiй служник.

– А я, – мовив тамплiер, наливаючи собi вина, – п’ю за здоров’я прекрасноi Ровени. Вiдтодi як ваша тезка ступила на землю Англii, ця краiна не знала жiнки, що була б бiльш гiдна пошани. Клянуся небом, тепер я розумiю бiдолашного Вортигерна[104 - Вортигерн – легендарний король бриттiв – народу кельтського походження, витiсненого англосаксами. Пiд час вiйни з пiктами i скоттами, що заселяли пiвнiч Британii, Вортигерн звернувся до вождя саксiв Хенгiста, у якого була красуня донька Ровена.

Закохавшись в Ровену, вiн вiддав частину свого королiвства в обмiн на ii руку i тим самим вiдкрив шлях для саксонського завоювання. Пiзнiше Хенгiст розбив Вортiнгерна i пiдкорив бриттiв.]! Якби перед ним був хоч смутний образ тiеi краси, яку ми зараз бачимо, цього було б досить, щоб забути про честь i королiвство.

– Менi не випадае слухати стiльки надмiрних похвал, лицарю, – з гiднiстю мовила Ровена, не вiдсуваючи вуалi, – i краще я скористаюся з вашоi люб’язностi, щоб почути з ваших уст останнi вiдомостi з Палестини, бо цей предмет приемнiший для нашого слуху, нiж усi люб’язностi, до яких спонукае вас французький етикет.

– Навряд чи я зможу розповiсти вам багато цiкавого, ледi, – вiдповiв Брiан де Буа-Жiльбер. – Можу лише пiдтвердити чутки про те, що з Саладiном укладено перемир’я.[105 - …з Саладiном укладено перемiр’я… – У 1191 р.