Айвенго

Цей натяк на долю його дiда, Вiльгельма Рудого, i розлютив, i налякав принца Джона. Проте вiн обмежився тим, що наказав стражникам приглядати за цим хвалькуватим йоменом.

– Клянуся святою Гризельдою, – додав вiн, – ми побачимо, чого вартий цей шанувальник чужих заслуг.

– Не маю нiчого проти, – вiдповiв йомен iз властивою йому незворушнiстю.

– А ви чого не встаете, саксонськi хлопи? – закричав розлютований принц. – Клянуся Всевишнiм, буде так, як я сказав, i еврей сидiтиме поруч з вами!

– Як це так? Нехай ваша свiтлiсть не гнiваеться, але нам зовсiм не випадае сидiти поруч зi шляхетними особами, – мовив Ісаак; хоч вiн i посварився через мiсце iз занепалим та розореним представником родини Мондiдье, проте не наважився б зазiхати на привiлеi заможних саксонцiв.

– Іди туди, брудна собако, я тобi наказую! – вигукнув принц Джон. – Інакше я накажу, щоб твою шкуру зiдрали й видубили на кiнську збрую.

Почувши таке застереження, Ісаак ступив на вузькi крутi сходи, що вели до верхньоi галереi.

– Побачимо, хто насмiлиться його спинити, – сказав принц, пильно дивлячись на Седрiка, який вочевидь готувався зiпхнути еврея зi сходiв. Але блазень Вамба, несподiвано втрутившись, запобiг цьому лиховi: вiн скочив уперед i, ставши мiж своiм хазяiном та Ісааком, вигукнув:

– Дайте-но я спробую! – i, витягши з-пiд плаща чималий кусень свинини, тицьнув його пiд нiс Ісааковi. Звiсно, вiн прихопив iз собою цю поживу на той випадок, якщо турнiр затягнеться довше, нiж може витримати його апетит.

– Ну, братику принц, давай менi приз, – сказав Вамба. – Я перемiг ворога в чесному двобоi: мечем i щитом, – продовжував вiн, вимахуючи шпагою в однiй руцi i шматком свинини в iншiй.

– Хто ти такий i звiдки, славний вояче? – крiзь смiх промовив принц Джон.

– За походженням я дурень, – вiдповiв той, – звати мене Вамба, я син Бовдура, який був сином Телепня, а той, у свою чергу, був нащадком олдермена.

– Звiльнiть мiсце для еврея в передньому ряду нижньоi галереi, – сказав принц Джон, потайки радiючи, що трапилася нагода вiдмiнити початкове рiшення. – Адже не годиться саджати переможеного поруч з переможцем! Це проти всiх правил лицарства.