Невеличка драма

– Розписка за мною, – задоволено промовив той.

– У нашому приемному товариствi, – сказав Славенко, – щоб не ображати нашу прекрасну господиню, – вiн злегка вклонився Мартi, – нам годилося б розповiдати про якiсь цiкавi пригоди, про любовнi пригоди, на зразок як у збiрцi одного, якщо не помиляюсь, iспанського давнього автора, пiд назвою… здаеться, «Камертон»… чи щось подiбне…

– Який сором! – скрикнула Марта. – Ану ви, Дмитре, скажiть, чий це твiр i як вiн зветься?

– Це не до моеi спецiальностi, – вiдмовив той.

 – Скажiть, будь ласка, – звернувся вiн до професора, – ви i е той Славенко, що викладае в медiнститутi бiологiчну хiмiю?

– Маю честь.

– Я знаю кiлькох ваших слухачiв, моiх товаришiв у роботi, i багато чув про вашi лекцii… зокрема про поставу практичних робiт…

– Штраф, штраф! – крикнула Марта.

– Штраф, ах, ах! – пiдхопив кооператор. – За практику штраф. Ваших у мене вiсiмдесят копiйок.

– На жаль, лекцii з бiологiчноi хiмii не посiдають у медiнститутi належного числа годин.

Зорганiзувати окремий iнститут бiологiчноi хiмii е наше невiдкладне завдання. Щодо лабораторноi роботи, то, скiльки дозволяють нашi умови, я, звичайно, зрацiоналiзував ii…

– Штраф! – крикнула дiвчина. – І штраф пiдвищуеться до п’ятдесяти копiйок.

– Я бачу, що розмова менi дорого коштуватиме, – сказав Славенко, даючи грошi.

– За вашi спроби над бiлками, – провадив Дмитро, – я читав дещо в пресi. Звичайно, на бiлках я не тямлюся, i мене цiкавлять тiльки практичнi наслiдки…

– Штраф! – заревiв кооператор.

 – Марто, берiть з них по три карбованцi.

– Нi, це справдi щось неможливе, – мовила дiвчина. – На посадi практика й рацiоналiзацiя, вдома про практику й рацiоналiзацiю… фу, аж язик заплутався! Неможлива рiч! Сухарi якiсь… Давиде Семеновичу, – звернулась вона до кооператора, – повернiть iм грошi, вони гидкi й невиправнi.

– Ви хочете викреслити два найуживанiшi в нас слова, з яких одне безперечно е символ нашоi доби i новоi людини, – сказав Славенко, беручи назад полтинника.

– Так, – вiдмовив вiн Дмитровi, – преса подала дещо про моi дослiди i саме в площинi iх практичного значення. Але можливо, що практичного значення вони й не матимуть, – сухо додав вiн.

– Що ви! – посмiхнувся Дмитро. – Щоб така матерiалiстична наука, як бiологiчна хiмiя, та не давала практичних наслiдкiв!

Славенко теж вибачливо посмiхнувся i вголос ввiчливо промовив:

– Матерiалiстична наука! Це смiливо сказано.