Невеличка драма

В кiмнатi Льова нiяково познайомив його з дiвчиною.

«А она смазливая», – байдуже подумав Славенко, тиснучи iй руку.

– Прошу знайомитися далi, – сказала Марта.

– Давид Семенович Іванчук, – промимрив кооператор, невдоволений iз забiгу ще двох осiб.

– Дмитро Стайничий, – сказав юнак-iнженер, що приiхав з Днiпропетровського.

– Вибачте, – сказав Славенко, – я не дочув вашого по-батьковi.

– Я його не сказав.

– Дмитро принциповий ворог по-батьковi, – сказала Марта. – Прошу сiдати! Льово, ви на лiжковi, у мене ж тiльки три стiльцi.

– Чим же пояснити вашу зневагу до батькiв? – спитав Славенко, обережно сiдаючи на стiльця, що не викликав до себе довiри. «Яка дурниця, що я тут», – подумав вiн.

– Нiякоi зневаги, – вiдповiв Дмитро, – Не було на Украiнi звичаю, щоб по-батьковi величати. Та й навiщо воно? Зовсiм зайве з боку практичного. Тiльки словом бiльше i на пам’ять важче. Далеко практичнiше й краще буде звертатись на «товариш», «товаришка».

– Якщо логiчно продовжити вашу думку, товаришу, – всмiхнувся Славенко, – то ще рацiональнiше було б звергатися на «пан»!

– Та це ж контрреволюцiя! Гiдра контрреволюцii, ха, ха! – зареготав кооператор.

– Але така рацiоналiзацiя суперечила б нашiй соцiальнiй практицi, – незичливо промовив iнженер. Подумавши трохи, вiн додав: – Воно правда, що «товариш» довший на вимову проти «пана», так що ж з того? Значить, задля практичностi треба «товариша» скоротити на «това», чи що.

– Або «тиша», «триша», «твиша», – пiдхопив кооператор.

– Та покиньте, нарештi, товаришi! – скрикнула Марта. – Ви всi страшенно нуднi! Все хочете зрацiоналiзувати й зробити практичним.

– Цього вимагае життя, – сказав Дмитро.

– А ви вiд нього нiчого не вимагаете! Правда, Льово?

– Я цiлком згоден з вами, Марто… Дозвольте закурити.

– Прошу. Перший раз вiльно всiм заразом, а потiм тiльки по черзi. Суворо по черзi. Давиде Степановичу, призначаю вас стежити за виконом розпорядження.

– Всiда готов, – сказав кооператор.

Всi, крiм дiвчини, зразу ж закурили, причiм Давид Семенович, маючи через бiднiсть свою жахливi цигарки, почастувався в Дмитра.

– Хто заговорить про рацiональнiсть або практичнiсть, – сказала Марта, – з того штраф двадцять копiйок на користь безпритульних. Давиде Семеновичу, виконуйте й це розпорядження!

– Всiда готов, – сказав кооператор.

«От богема», – подумав Славенко.

– Плачу карбованця авансом, – недбало заявив Дмитро, даючи грошi кооператоровi.