Невеличка драма

Їм довелося трохи почекати, поки оформить свою розлуку попередня пара – очевидно, дрiбнi мiщани, що пiвголосом, але завзято сперечалися за розподiл спiльного майна. Все цiннiше вони встигли вже подiлити, поки прийшли дiвчата, i зараз змагалися за двi пари курей та три слоiки варення. Чоловiк доводив свое право на обидва об’екти.

– Ти подушки забрала? – казав вiн. – Харашо, хай я на каменi спатиму, а курицi й варення – це менi, так i по закону виходить…

– А грамафон? Ти грамафона й забув, де твоя совiсть!

– Та ви подiлiться, – байдуже обiзвався урядовець.

– Согласна, – заявила жiнка. – Хай менi кури, а йому варення.

І тут чоловiк раптом виявив безодню великодушностi:

– Та я ще тобi й банку варення дам, коли миром!.. Малинового хочеш?

Потiм до перетинки пiдiйшла Лiна зi своiм претендентом, дали всi потрiбнi лаконiчнi вiдповiдi, всi розписалися, i двi людськi iстоти були отак санкцiонованi вiд держави виконувати старий бiблiйний заповiт.

На вулицi свiдок нареченого зразу попрощався, i вони лишилися втрьох. Марту ввесь час поривало спитати, чи будуть молодi оформляти свiй шлюб i релiгiйно, але вона соромилась. Надто вже була iй ця пара чужа! І саме те, що Лiна вдалася до неi, особи цiлком сторонньоi, пiдказувало iй, що вони мають загс за порожню формальнiсть.

«Будуть, будуть, – думала вона. – Потiм улаштують вечiрку, гостей покличуть… Ах, як це, зрештою, гидко!»

– Зараз у мене загальнi збори мiсцевкому, – сказав молодий.

– А я пiду до бiблiотеки, – вiдповiла Лiна.

Кiлька вулиць iм випадало йти разом.

– Ви страшенно поволi йдете, – зауважила Марта.

– Перед нами ще далека путь, – усмiхнувся молодий.

– Хiба?.. Ах, я думала… Ви про життеву путь.

Бiльше говорити не було про що. Наприкiнцi Мартi подякувано за «ласкаву послугу», як висловилась Лiна, i дiвчина пiшла обiдати в брудненьку домашню iдальню, де годували дешево й несмачно.

Але настрiй Мартин укiнець зiпсувався. Цей шлюб був iй рiшуче неприемний! Чому? Вона просто заздрила, як можна заздрити з доброго дива на якусь дурницю – раптом i безапеляцiйно. «Вони будуть щасливi, безперечно будуть», – думала дiвчина.