Трагедія гетьмана Мазепи

Следуя такой уже сложившейся традиции, будет логично и памятник в Полтаве поставить головой вниз, ногами кверху. И правда истории будет соблюдена, и поток туристов обеспечен!» (Писано анонiмно.)

Немае мiсця цитувати це повнiстю. Подiбних «памфлетонiв» нинi стiльки розвелося в Украiнi, що для них i паперу не вистачить. До всього ж подiбнi «памфлетонiсти» почуваються нинi в Украiнi, пардон, «на територiальному просторi, що його нинi називають Украiною», як у краю неполоханих звiрюк.

І нiхто iх не полохае – свобода, демократiя! І «памфлетонiсти», сповзаючи з сатири та гумору на позицii баби Параски, яка банiтуеться з бабою Палажкою, пишуть i пишуть.

Здебiльшого в дусi «Катехiзису» недоучки-студента Нечаева: «мета виправдовуе засоби». Подiбну програму Нечаева колись К. Маркс та Ф. Енгельс назвали «казарменим комунiзмом». У нашому – клiнiчному! – випадку це – казармений росiйсько-iмперський шовiнiзм, переповнений жовчю та зневагою i ненавистю до украiнцiв, якi, бачте, посмiли боротися за свою свободу i вирватися з росiйського ярма та називають того, хто колись першим розпочав цю боротьбу, героем.

Не вельми почесна робота – писати на рiвнi туалетного плiнтуса, але «памфлетонiстам» дiватися нiкуди – треба вiдробляти отриманi аванси, виданi за очорнення нацiональних героiв Украiни, якi боролися – i борються – за незалежнiсть своеi Батькiвщини.

Не вiдстають вiд таких «памфлетонiстiв» i «святi отцi» Руськоi православноi церкви (звичайно ж, Московського патрiархату).

Двое столiть – ба навiть бiльше – щороку, в першу недiлю Великоднього посту в усiх церквах Росiйськоi iмперii з амвона проклинали, проклинали й проклинали Івана Мазепу, проголошуючи йому анафему. Та й пiсля того як росiйське самодержавство почило в бозi, в радянський перiод це iм’я якщо й згадували, то лише з образливо-лайливими епiтетами, тож образ гетьмана змальовувався виключно лише чорними фарбами. Та й факти його життя пiдбиралися i подавалися здебiльшого тенденцiйно перекрученими, у невигiдному свiтлi.

Але коли в незалежнiй Украiнi почали передруковувати книги, статтi та iншi публiкацii про Івана Мазепу iстинного (вони вiльно виходили за кордоном, де iх не могла заборонити всемогутня тодi радянська цензура), то що за незвичайна особистiсть украiнського гетьмана нарештi постала й перед нами, украiнцями!

І виявилося, що це нiякий не «зрадник», а незвичайна, унiкальна людина. Наполеглива в своему стремлiннi вибороти Украiнi волю.