Трагедія гетьмана Мазепи

Коли Іван став покойовим у польського короля Яна Казимира й успiшно розпочав свою службу, то в декого своiм успiхом почав викликати заздрiсть. Зокрема й у пажа короля Яна Пасеки. На цьому грунтi останнiй законфлiктував з Іваном Мазепою, який до всього ж ще й насмiшкувато вiдгукнувся про юного пажа та його незграбне слугування. Ян Пасек пiдтримував у 1766 роцi таемнi стосунки iз конфедератами, котрi були чи не вороже налаштованi до короля. Яна Пасека арештували. І кинули до буцегарнi. Вже на судi вiн заявив, що його обмовив покойовий Іван Мазепа, адже давно з ним ворогуе.

Пасеку вдалося переконати суд у своiй невинностi. Коли вiн вийшов на волю, то в них знову виникла сварка, що закiнчилася взаемними звинуваченнями й гучними ляпасами…

Пасек тодi вирiшив помститися Івану Мазепi, гоноровитому, як вiн казав, «з нiг до голови козаковi».

Ян Пасек мав деякий лiтературний хист, це й допомогло йому створити «любовно-романтичну iсторiю», у яку буцiмто потрапив Іван Мазепа. Для цього вiн вигадав роман Мазепи з дружиною шляхтича Станiслава Фальбовського.

Запiдозривши зраду дружини, чоловiк зi своiми слугами пiдстерiг юного Мазепу десь у темному мiсцi, а далi…

Якщо вiрити Пасеку, все вiдбулося так:

«…Роздягнувши його наголо, посадив лицем до хвоста, а ногами до кiнськоi голови на його власному конi, заздалегiдь знявши з нього сiдло. Руки зв’язали за спиною, а ноги пiдв’язали попiд черевом коня. На коня, з природи прудкого, нагукали, вдарили батогами, зiрвавши йому з голови ковпак, i стрiлили над ним кiлька разiв.

Перестрашений кiнь погнався додому, як шалений. А треба було iхати через густi корчi, глiд, лiщину, грушину, тернину, не простим шляхом, а стежками…

І треба було по дорозi часто схилятися, тримаючи вiжки в руках, обминати небезпечнi густi мiсця. Бувало, що гiлка вдарить часом по головi й роздере одежу.

Отже, можна собi уявити, скiльки дiсталося поранень голому вершниковi, беручи до уваги, що прудкий i переляканий кiнь вiд страху й болю летiв наослiп, куди його несли ноги, поки перелетiв через лiс… Дiставшись додому, увесь поранений, Мазепа почав кричати: “Варта!”… Вони не йняли вiри, але нарештi його впустили, знеможеного й змерзлого, що майже не мiг говорити».

Таку придибенцiю Ян Пасек навiть сам придумати не мiг – це було над його скромнi можливостi. Вiн ii переписав з грецькоi мiфологii, використавши оповiдання про мiфологiчного героя Іпполита.