Таємниця одного дiаманта

Коли кухар рiзав курку, то вiн вицiджував з неi кров на дно розбитого горщика, довго струшував, щоб усi краплини кровi впали на денце, не забруднивши дощок палуби. I наказав малому викинути черепок з кров'ю у рiчку. Тiльки обережно, щоб не забруднив корабель кров'ю, бо це погана прикмета!

Та хлопець не виконав його наказ. Вiн згадав слова одного вченого суфiя на базарi, де той тлумачив слова хадисiв i Корану, що всi закони добрi, якщо вони йдуть на користь людинi, якщо ж вони проти людини, то iх можна полишити без уваги!

Алi зробив вигляд, що кинув черепок у воду, а сам запхав його в щiлину мiж паками.

Коли кухаря покликав Джафар i знов почав йому торочити про курку, хлопець поставив черепок на жарини. – i вмить кров була готова. Видер ii з черепка i заковтнув просто з пiр'ям. Бо всерединi його рвало на шматки вiд голоду. Подумав, що дивна рiч, але йому, як i Джафаровi пiсля такоi веремii, захотiлося не просто наiстися, а нажертися вiд пуза.

Алi i кухар порпалися з куркою.

Джафар запихався фiнiками i крадькома зиркав на молодого мосульця.

Та й покликати його теж було не з руки Джафаровi. Для чого показувати всiм, що ти стурбований, чи доведеться тобi платити за корчагу олii, чи нi?

А тим часом обварена курка була подiлена на частини i кухар занурив ii настоюватись у часниковий соус.

Алi за той же час почистив луску з великих вусачiв, випотрошив, попластав навпiл та й склав на решiтку.

I пiд доглядом кухаря почав потроху смажити рибу для купцiв.

Вони ж усi зiбралися на носi й сидiли там щiльним гуртом.

Джафар же сидiв на порозi своеi каюти i нетерпляче й гучно втягував носом повiтря, принюхуючись до таких спокусливих запахiв курячого бульйону, часника i кислого вина, кунжутноi олii та смаженоi риби, шафрану, солодкоi цибулi та духмяноi кiндзи.

I от малий на великiй тацi понiс до купцiв гору смаженоi риби. I ще принiс iм корзину вчорашнiх пампушок. Кухар вправно випiкав iх на глинянiй сковородi.

Купцi по черзi пiдходили до борту судна, а хлопчина поливав iм на руки з довгогорлого мiдного глечика, щоб усi вони змили руки й обличчя перед трапезою.

Їли правою рукою лише, як iдять вихованi й шляхетнi араби.