Таємниця одного дiаманта

Якщо вдавалося динi привезти цiлими, то за одну диню платили аж сiм сотень дирхемiв! Ось якi цiни платили за лакiтки вельможi та грошовитi багдадцi тих часiв!

Всi звуки, весь галас перебивали завивання, крики та лайки човнярiв-перевiзникiв, званих куфаджi. I неслися вони, крики, вiдбитi стократ луною вiд води, вiд занедбаних мурiв, вiд склепiнь старовинних веж. Та ще бiльше посилювались цегляними мостами.

Їхню сафiну переганяли часом трохи меншi судна, вантаженi величезними корчагами з оливковою олiею.

А вони обганяли ще бiльшi, нiж iхня сафiна, вантаженi болонками i дошками доброго дуба, здаеться, чи не з Вiрменських узгiр'iв.

На лiвому i правому берегах, на схилах, попiд оборонними мурами та багатими подвiр'ями вельможних, лiпилися шинки.

В найубогiших пили погане вино, грали в костi, та жерли сочевичну юшку i давилися черствими балабушками.

У добрих шинках, крiм запашного вина, холодноi води i пахучого хлiба, вiдвiдувач мiг на нiч взяти до комiрчини дiвчину чи хлопчика. А коштувало все два дирхеми за нiч.

Коли згадували спiвтрапезники про цю плату, батько Алi зводив руки до неба i вигукував з розпачем:

– Де ж дiстати такi грошi?!!

Був у Алi приятель-рибалочка, з гарненьким обличчям i зовсiм дiвочими пухкими вустами. Носили разом з ним рибу до шинкiв. I того хлопчика привабив один торговець i взяв за прислугу до своеi корчми.

Господар не стiльки ганяв його по роботi, як вiдгодовував, i приставив до нього старого музику. Той навчив його грати на аль-утi3 i спiвати дiвочих пiсень.

Коли Алi через пiвроку зустрiвся з приятелем на березi Тiгру, той у воду не полiз, а лишився сидiти на каменi, товстий i чисто вбраний, з пiдведеними сурмою очима.

Алi стало моторошно, що хлопець нiби зробився дiвчиною. Алi не став з ним розмовляти, а схопив свою рибу i мерщiй подався геть.

Пiсля цiеi зустрiчi вiн на вузьких вуличках намагався непомiтно прослизнути повз колишнього друга.

Аж поки цей Юсуф не прихопив його зненацька i не виказав Алi, що вiн знав про старого Хасана та його друзiв-шахраiв…

Отож малий допомагав кухаревi чистити часник, цибулю, патрати рибу.

Хоча, як писав у той час один китайський мандрiвник, в Багдадi всi iдять хлiб та м'ясо, п'ють кисле молоко, але дуже зрiдка iдять рибу, овочi та рис. Але на сафiнi було по-iншому: купцi iли свiжу рибу i курятину. Кухар рибу витягав iз садка, що волочився збоку на линвi за судном. А кури товклися у плетенiй вербовiй клiтцi на кормi.