Арахнофобія

– Нам справдi потрiбно поспiшити! – крикнув Несторенко i розчинився у склянiй призмi прикордонного поста.

Все пройшло, як i очiкував Ярослав, швидко i без затримок. Польський митник, схожий на картинку з плаката, ту, що демонструе солдатам зразок установленого статутом однострою, швидко переглянув паспорт, кинув прискiпливий погляд на Ярослава, пiсля чого завченим рухом ударив печатку. За кiлька хвилин ту саму процедуру повторив одягнений у розхристаний бушлат службовець на украiнському боцi кордону. Коли вийшли на вулицю, ступаючи вже украiнською землею, Федько недбало кинув Ярославу ключi вiд авто.

– Ну, тепер я вже на сто вiдсоткiв зрозумiв, що ми поспiшаемо, – зважив Ярослав на долонi в'язку з невеличкою подушечкою електронного ключа. – Якщо «цьому шумахеру навiженому» доручено сiсти за кермо твого нового «Ланоса», значить, трапилося щось неординарне.

– Так, Ярику! – Федько майже бiгцем подався до правих дверей срiблястого легковика, котрий завмер поряд iз кiлькома могутнiми ваговозами на великому паркувальному майданчику.

Ярослав стиснув пальцями брелок. Автомобiль, двiчi бадьоро вiдгукнувшись дзвiнким спiвом, пiдморгнув помаранчевими вогнями, i Федько плигнув у салон. Слiдом, неспiшно закинувши валiзу на задне сидiння, скочив за кермо Ярослав. За хвилину легковик зiрвався з мiсця, пiдкотився до виiзду на магiстраль i, на мить принишкнувши, пискнув шинами, змушуючи Нестеренка притиснутися до спинки сидiння й болiсно зморщити пику.

– А тепер давай усе по черзi. У кого лiтак i чим я завдячую такому нетерпiнню?

Федько з острахом поглянув на запалену цигарку в руках Ярослава, потiм – на оббивку сидiння. Але швидко опанував себе.

– Їi звуть Барбара Красовська.

– Гарне iм'я.

– Вона полячка, з Варшави…

– Справдi полячка? – Ярослав примружився. – Я вже подумав, що з Аргентини.

– Менi продовжувати? – Федько нервово забарабанив пальцями по пластику «торпеди».

Ярослав кинув на нього погляд i посмiхнувся:

– Не ображайся.

– На тебе? Бог милував! Краще слухай. Панi, здаеться менi, надзвичайно стривожена. Це м'яко кажучи. У неi, якщо вiрити ii словам, пропала близька людина. Надзвичайно близька.

– Коханець?

– Чоловiк.