На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Русское фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних

Автор
Жанр
Дата выхода
24 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Моро.) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Батько всієї земної бісоти, князь Мороку на ім'я Тар програв у азартній грі. Від тоді, він мав виконувати огидну йому роль джина у світі людей. Тягнувся простір, тік час. Одного разу завітав до Тара курінний і уклав угоду: нехай три роки поспіль джин, у його тілі, здобуває перемоги задля козаків Чорноземії. Так історія і почалась. Прокляття, бісівські, дружба і купа карколомних пригод чекали на князя. Та чи тільки вони, чи може він і сам за тих мандрівок стає іншим? Людиною? Тягнувся простір…
📚 Читайте "Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Узурповані життя І. Фантастичні пригоди князя Мороку, людей і потойбічних", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не надiйнiший спосiб, але трохи послаблював утому вiд чаропрактик[8 - Назва, яку використовують мiсцевi магiчнi вченi на замiну словам «заклинання» або ж «чари»].
– Ще й як спекотно, – згадавши усе це вiдмахнувся Тар.
– І коня загубив? – похмурiшав Могила. – Невже втратив товариша?
– Та нi, – князь показав на Кремеза, що майже наблизився до дружнього оточення. – Хуткiше, мiй хоробрий Махане.
Могила перекинув вуса на перед та, смiючись, запитав:
– Його ранiш, наче, по-iншому звали?
– Обставини, Остапе.
– Ну, то поiхали, – довговусий вправно заплигнув у сiдло. – Розповiси.
– Поiхали, – погодився князь та, у приклад Могили, повернувся до сiдла.
– А що таке, йогi-го, той Махан? – трохи вiдiрвавшись вiд ватаги, пошепки запитав кiнь.
– Ковбаса, – усмiхнувся князь, слiдкуючи, аби iх розмову нiхто не почув. – З особливо боягузливих коней.
Уламок VII. Угорi гiлля, хвиль-ля!
Вiтер був легесенький, та його вистачало, аби майорiв на щоглi чайки отаманський стяг.
«До столи-и-цi за-вi-та-ли
І Султа-а-на при-вi-та-ли,
Привезли йому пта-хiв,
Чайок бiлих в сто рядi-iв.
Трохи во-о-гню розпа-ли-ли,
Гарно бу-уло, та вiд-пли-ли,
Гей, розгнi-i-вався Султан,
Гей, радi-i-в козацький стан,
Приспiв!
Уго’рi гi’лля, хви-иль-ля,
Угорi гiлля, хви-иль-ля…».
– Хуткiше, хлопцi, бо до вечора тягтися будемо, – крикнув хтось iз подорожникiв.
– Угорi гiлля, хви-иль-ля, Вгорi гiлля, хви-иль-ля… – прожовували козаки пiд прискорений темп хвостового, що дубасив у великого шкiряного барабана.
Попереду, бiля другого руля, дивлячись, як розтинае кiль чорнi хвилi, стояли князь та Могила. До Хорти було не дуже далеко та часу на балачки вистачало.
– Бачу, тобi вже краще, – пiдпаливши скельцем люльку, мовив отаман, хитро усмiхаючись. – Мабуть, у нечистих своi лiки. А я от вирiшив iз хлопцями прогулятися. Ота чорна падла, – Могила кивнув головою, указуючи за плече. – Зустрiла нас тiльки-но ми висадилися до берега.





