Син

 – Я назвав це доплатою за брудну роботу, i Нестор сказав, що…

– Цить!

Франк простягнув руку, зупиняючи Харнеса, щоб дозволити вийти ще кiльком тюремним службовцям. Бiльшiсть чоловiкiв перевдяглися в цивiльне, але деякi так поспiшали повернутись додому з нiчноi змiни, що побiгли до своiх машин, так i не скинувши зелену унiформу Статена. Один з таких – у довгому пальтi, накинутому поверх унiформи, змiряв Харнеса швидким поглядом. Адвокат подумав, що десь бачив його ранiше. Але якщо вiн сам не здатен був поеднати знайоме обличчя з конкретним iм’ям, то був упевнений натомiсть, що цей чоловiк точно знае його iм’я: сумнiвноi слави адвокат, прiзвище якого вигулькуе в новинах у зв’язку з так само сумнiвними справами.

Можливо, цей чоловiк, а разом з ним iншi, такi як вiн, почали питати себе: чого це Харнес вчащае у Статен з чорного ходу? А це навряд чи полiпшить адвокатове реноме, надто якщо вони почули його згадку про Нестора…

Франк провiв Харнеса через кiлька дверей, аж доки вони досягли сходiв на другий поверх.

Нестор ясно дав зрозумiти, що зiзнання мае бути пiдписане сьогоднi. Якщо розслiдування в справi Морсанд не згорнути негайно, полiцiя може натрапити на новi факти, якi зроблять зiзнання Соннi менш переконливим. Як Нестор сприймае цю ситуацiю, Харнес не знав, та не дуже й хотiв знати.

Кабiнет начальника в’язницi був, звiсна рiч, найбiльший, але з кабiнету помiчника начальника в’язницi вiдкривався мальовничий вид на мечеть i Екебергосен [12 - Букв.

: «Пагорби Екеберга» – паркова мiсцевiсть на пiвдень вiд Осло.]. Кабiнет розташовувався у кiнцi коридору i був оздоблений огидними картинами молодоi художницi, що спецiалiзувалась на живописаннi квiтiв та обговореннi свого лiбiдо з бульварною пресою.

Франк натиснув кнопку селекторного зв’язку i попросив привести в’язня з камери 317.

– Мiльйон двiстi тисяч крон, – промовив Франк.

– Закладаюсь, половина цiеi суми – за значок «порш» на капотi, – вiдгукнувся Харнес.

– Так, а iнша половина пiшла в уряд у виглядi податкiв, – зiтхнув Франк i плюхнувся в незвичне, з високою спинкою офiсне крiсло.

«Наче трон», – подумав Харнес.

Постукали у дверi.

– Увiйдiть! – дозволив Франк.

У дверях постав тюремник з кашкетом пiд пахвою i мляво вiддав честь. Харнеса завжди дивувало, яким чином Франк змушуе свiй персонал до дотримання вiйськових ритуалiв в умовах сучасного робочого мiсця.