Леопард

– Там, нагорi, пригостиш чашечкою кави? – Харрi кивнув у бiк шостого поверху. – Хоч ти казав, що роботи до бiса. Справа Марiт Ульсен?

Хаген не вiдповiв.

– Отже, – пiдсумував Харрi, – Бельман та КРИПОС загарбали й це…

Проходячи червоною зоною у коридорi шостого поверху, Харрi все кивав у вiдповiдь на стриманi кивки, якими з ним вiталися. Схоже, вiн, хоч i був легендою у цiй будiвлi, але нiколи не був надто популярним.

Вони зайшли в дверi, на яких був прикрiплений аркуш А-4 з написом: «I see dead people».

Хаген кахикнув:

– Мусив вiддати твiй кабiнет Магнусу Скарре, у нас тут яблуку нiде впасти.

– Та пусте, – мовив Харрi.

На кухнi для працiвникiв управлiння вони розжилися по паперовому стаканчику горезвiсноi мiсцевоi кави з кавоварки з фiльтром.

У кабiнетi Хагена Харрi вмостився напроти столу начальника – на стiльцi, де йому неодноразово вже доводилося сидiти.

– Бачу, вiн досi у тебе. – Харрi кивнув на предмет на столi, що скидався на бiлий знак оклику. Людський палець. Харрi знав, що це був палець японського командувача часiв Другоi свiтовоi.

Пiд час вiдступу командувач вiдрубав собi мiзинця на очах у пiдлеглих, вибачаючись, що вони не мають змоги повернутися й забрати полеглих. Хаген полюбляв переповiдати цю iсторiю, пояснюючи керiвникам середньоi ланки, своiм пiдлеглим, що таке авторитет.

– А у тебе його досi немае, – вiдповiв Хаген, киваючи на руку Харрi, що тримала каву, на якiй бракувало середнього пальця.

Харрi кивнув i вiдсьорбнув кави. Кава була така, як i ранiше.

Розплавлений асфальт.

Харрi скривився.

– Менi потрiбна команда з трьох чоловiк.

Хаген повiльно вiдпив кави й вiдставив стаканчик убiк.

– І не бiльше?

– Ти завжди про це питаеш. Утiм, знаеш, що я не люблю надто численноi групи.

– Цього разу не заперечуватиму. Що менше людей, то менша можливiсть для КРИПОСу та мiнiстерства винюхати, що ми взялися розслiдувати подвiйне вбивство.

– Потрiйне, – уточнив Харрi й позiхнув.

– Ну добре, ми ж не знаемо напевне, чи була Марiт Ульсен…

– Жiнка, сама, увечерi, ii силомiць вiдводять в iнше мiсце, де позбавляють життя у незвичний спосiб.

І це втрете у невеличкому Осло. Це потрiйне вбивство. Повiр менi. Але ти сам розумiеш: незалежно вiд того, мало нас чи нi, що нам доведеться докласти чимало зусиль, аби нашi стежки нiяк не перетнулися з КРИПОСом.

– Звiсно, – вiдповiв Хаген, – знаю. Тому ставлю умову: якщо ваше розслiдування десь вигулькне, до нашого вiддiлу воно не мае жодного стосунку.