Ім’я рози

Абатство

К – Лiчниця

J – Лазнi

А – Вежа

В – Церква

D – Внутрiшнiй дворик

F – Опочивальнi

Н – Капiтулярна зала

М – Свинарники

N – Стайнi

R – Майстернi

Пролог

Упочинi було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. Прiсно було Воно в Бога, i повиннiсть вiрного законника – з псалмопiвчою покорою щоденно славити сю одиноку беззмiнну подiю, iстину сю неспростовну. Та videmus nunc per speculum et in aenigmate[14 - Тепер ми бачимо [все немов вiдбите] в дзеркалi i в загадцi (лат.

Дiйшовши до кресу життя свого многогрiшного, яко старець сивий, мов свiт, загаявшися вже своiм важким i недужим тiлом у сiй келii любоi менi Мелькськоi обителi, перед тим, як поринути у бездонну пропасть нiмотноi, пустельноi божественностi i влитись у неописанне свiтло ангельських сутностей, лагоджуся оставити на сьому пергаменi свiдчення про подii дивогiднi й страхiтливi, що iх лучилося менi уздрiти замолоду, i повторити те, що сам чув i бачив, не намiряючись осягнути смисл iх сокритий, а лиш бажаючи зоставити грядущим пiсля мене (якщо не випередить iх Антихрист) знаки знакiв, щоб могли вони вправлятися на них у молитвi розгадування.

Нехай сподобить мене Господь бути непомильним справоздавцем подiй, що сталися в обителi, назву якоi слушно й богобiйно буде замовчати, наприкiнцi року Господнього 1327, коли цiсар Людовiк прийшов в Італiю, щоб вiдновити гiднiсть Священноi Римськоi iмперii, у лад iз помислом Всевишнього i на сум’яття мерзосвiтнього узурпатора, святокупця й ересiарха, котрий в Авiньйонi соромотою покрив святе iм’я апостола (маю на мислi лукаву душу Жака Кагорця, що його безвiрцi почитають як Йоана XXII).

Аби краще зрозумiти iсторiю, в гущi якоi я опинився, може, варто нагадати, що дiялось у той вiдтинок столiття – так, як я розумiв се тодi, i так, як пам’ятаю тепер, збагатившись iншими оповiдями, почутими опiсля, – якщо пам’ять моя буде у спромозi злучити мiж собою нитки численних, вельми заплутаних i дивовижних подiй.

З найперших рокiв того столiття Папа Климент V перенiс апостольський престол до Авiньйона, залишивши Рим на поталу амбiцiям мiсцевих синьйорiв.