Танго долі

– Гадаю, вiн буде просто на сьомому небi вiд щастя! – уiдливо сказала Ірка. – Враховуючи те, що у нього своiх спиногризiв достатньо. Хоча, найщасливiшою у цьому випадку буде його дружина – «я була коханкою вашого чоловiка i тепер ви маете прийняти мене до себе з малим байстрюком». Вийде справжня шведська родина.

Я уважно слухала вибухи ii гнiву i по-своему жалiла ii. Та чи не сама вона винна у тому, що трапилось?

– Чому ж тодi ви не користувалися контрацептивами? – запитала я.

– Йому, бачите, не подобалися вiдчуття у презервативi! А я весь час забувала про пiгулки…

– Тодi скажи своему, до речi як його звати?…

– Мовзар.

– Мовзару, що це вiд нього дитина. Чоловiки все одно не тямлять у термiнах вагiтностi. Вiн здаеться солiдним чоловiком.

– Так. – пiдтвердила подруга. – У нього своя фiрма, е будинок в Киевi… Але якби ти знала який вiн жмикрут! Я хотiла сьогоднi ввечерi порвати з ним.

– Ти сама знаеш як буде краще. Але завжди пам’ятай, що я поруч i в будь-якому випадку готова прийти тобi на допомогу.

– Як Чiп та Дейл? – усмiхнулась вона.

– Скорiше як Гаечка. – вiдповiла я, посмiхаючись.

Їi очi знову засяяли.

РОЗДІЛ 2

Мене нещадно вирвав з обiймiв Морфея телефонний дзвiнок. Голова була важкою (що не дивно, зважаючи на вчорашнiй вечiр) i я навiть не змогла вiдкрити очi, щоб поглянути хто телефонуе.

– Улльо. – сонно протягнула я.

Скорiше за все це одна з моiх товаришок по чарцi бажае поцiкавитись самопочуттям вчорашньоi iменинницi.

– Вiкторiя, доброго ранку! – несподiвано пролунав чоловiчий голос. – Ти досi спиш?

– Завдяки вашому дзвiнку вже прокинулась. – незадоволено вiдповiла я, не впiзнаючи невидимого спiврозмовника.

– Не думав, що виконуватиму роль будильника. – жартiвливо сказав вiн i додав. – Тодi швидко пiдiймайся i приводь себе до ладу.

– А це взагалi хто? – нарештi здогадалась запитати я.

– Невже ти вже встигла забути чоловiка, який вчора так сумлiнно виконував роль твого кавалера?

– Богдан? – одразу ж прокинулась я.

Я точно пам’ятала, що вчора ми спокiйно розiйшлися, не обмiнявшись iз ним контактами. Хоч я й хотiла з ним зустрiтися ще раз, але не наважилась виступити iнiцiатором продовження нашого тимчасового знайомства.

– У наш час знайти номер необхiдноi тобi людини не так i важко. – загадково промовив вiн.

Я вирiшила детально не розпитувати його – буде навiть цiкавiше, якщо це залишиться його таемницею.