Любов іншого виміру

Нарештi серце Звiра втомлено здихнуло i зникло, а пекельне небо сповнилося дивовижними яскравими фiгурами. Стало свiтло, як у Раю, а очам, звиклим до сутiнок – боляче, тому несподiвана хвиля шоку пiдкинула бiсовий натовп на гребiнь жаху: зойк страху прорвав живу масу i завмер над чорними скелями Горя.

Мiж тим моделi багатомiрних просторiв завихилясували у пекельному небi неймовiрностями вiдхилень вiд звичайного, зрозумiлого. Нескiнченнiсть безжально трощила крихiтнi уявлення обмеженого розуму.

– Чорти забирай, яка дурня! – вразився Ричард Кривавий, схопився за серце, однак владно проволав: – Увага! Органiзувати перехват!

– Доберуся я до цiеi нескiнченностi! Виплюну ii, як нежить, – дрiбно затремтiвши вiд лютi, пiдлою гадиною прошипiв Людвiг Лютий на небо.

– Людвiгу, ти такий лютий, що аж дурний на всю голову! Правий Євген: заздрiсть i лють вбивають сiрi клiтини! – смiючись, дошкульно зауважив Вертлявий.

У вiдповiдь Лютий влучив Вертлявому в обличчя важкою рукавицею.

– Та ти що, лицарю! Я ж пожартував! – вiдстрибнувши, схаменувся той.

Коли Пекло нарештi позбулося останньоi моделi якогось чудернацького вимiру, високо у небi з’явилися три точки, що стрiмко знижувалися над Кривавим морем. Їм назустрiч на бойових орлах вилетiло шестеро солдатiв Смертi. Кожного з трьох солдати обережно опустили на дах замку. Всi трое виглядали блiдими i змученими пекельною роботою вкрай.

– Дякую за спiвпрацю, джентльмени… Все вийшло, як слiд… Пекло збалансоване на деякий час, – знесилено прошепотiв Сатана до Фобоса i Євгена.

– Вертлявий! – покликав Фобос слабким голосом. – Як там пастки для iносволоти?

Родрiго Вертлявий пiдскочив до Фобоса i весело звiтував:

– Не турбуйся, я скористався твоiми картами. Вищий клас! Певен, нашi сюрпризи iм сподобаються!

– Несiть нас у лiкарняний кабiнет Джеймса. Героiн героям Пекла! – поважно скомандував Фобос.

– А менi снодiйне, – змучено посмiхнувся Євген.

Глава 13

Поринувши у свiт Свiтла, душа Олени увiбрала у себе безмежжя простору i розчинилася у нескiнченностi буття. Усвiдомивши, що Творець i Всесвiт – Єдине, ii душа перетворилася на частку Вселенськоi любовi.

Суттевiсть Олени насолоджувалась фантастичним щастям, що не мало нiчого спiльного з земним. Це було щастя iншого, вищого вимiру – ii душа вiдчувала себе часткою Всесвiту, що несла весь Всесвiт у собi.