Любов іншого виміру

Три генiя Мороку роздiлили поле на три сектора i, попихкуючи цигарками, прийнялися зосереджено крутити у руках крихiтнi чорнi пiрамiдки, iнколи швидко шкрябаючи по них чорними хижими кiгтями, одiтими на вказiвнi пальцi.

– Кончил! – викрикнув Фобос, вiдкоркував свою пляшку, перехилив ii i випив до дна.

Вiджбурнув порожню пляшку, закурив. Фобос умiв пити, як нiхто у Всесвiтi: дуже багато i майже не втрачаючи ясностi свого генiального розуму.

– Готово! – швидко чиркнувши по пiрамiдцi кiгтем, рикнув Сатана, – Євгене, ти ще там живий?

– Бiльше, нiж звичайно, почнемо!

Сатана i Євген присмокталися до своiх пляшок, одноразово вiдкинули iх геть.

– Подонки Вселенной, объединяйтесь! Держать мой вектор! Даешь адскую корреляцию! – Ленiном викликнув Диявол i жестом вождя простер вперед руку.

З долонi Люцифера вирвався тонкий яскраво-зелений промiнь. В едину мить назустрiч Сатанi Гiтлером викинули руки Євген i Фобос.

– Оголюйте душi, негiдники! – весело звелiв Сатана.

Кожний з трьох вiдкрив свiй мозок, серце i душу. Вiдтепер iм не потрiбнi були слова: вони утворили едину суперпотужну розумово-духовну суттевiсть. Енергiя цiеi суттевостi вiдiрвала iнформацiйно-магiчне поле вiд пiдлоги, громовим криком таврованого Монстра вiдгукнулася вiд стiн-скель гроту i винесла потроеного у силi Диявола пекельними тунелями назовнi.

Високо у небi над Кривавим морем виникла Слава Нечистоi Сили, що, увiбравши у себе могутнiсть трьох i чаклунське поле, перетворилася на величезне чорне серце Вселенського Звiра.

Вище Лицарство Безоднi, затамувавши подих, замилувалося грандiозним видовищем з даху замку, чисельний гурт солдатiв Смертi спостерiгав за небесним шоу з плацу, що оточував замок.

Раптом Звiряче серце шалено запульсувало i енергiйно викинуло з себе потужний фонтан кровi, що кривавим дощем заморосила по нерухомiй поверхнi Кривавого моря.

– Отпад! Срывает крышу! Как оторвались чуваки! – у хамському захватi загорлав Хам.

– O, yes! Шалена хвиля так i жбурляе у бiсову насолоду! – викрикнув Вертлявий, перекрутився i затанцював.

– Немае слiв, повнокровна, велична краса! – тужно здихнув граф Дракула.

– Слава славним героям Пекла! – дружно, гучно вiдчеканили нiмецькою солдати Смертi.