Любов іншого виміру

Що тут обговорювати? На що гаемо час, якого немае? Давай збалансуемо Пекло удвох пiсля вечерi за пляшкою вiскi, Герр Люц!

– Утрьох, Євген приеднаеться до нас, а ви, джентльмени, приготуете нам всю необхiдну iнформацiю…

– До речi, оця карта, що я щойно склав, теж буде нам у пригодi, – безцеремонно перебив Сатану Фобос, закурив цигарку, затягнувся, – вся iнопланетна сволота прибувае до Пекла трьома шляхами, я iх обчислив, влаштуемо пастки на iх шляхах. Певен, ми приемно здивуемо цю брудну босоту, джентльмени!

Вiдхилившись на спинку стiльця, Фобос жадiбно ковтав дим мiцноi цигарки, единим енергiйним видихом могутнiх легень вiн виштовхнув з себе хмарку диму, що зависла над столом.

– Ти таки генiй, Фобосе! – у захватi вигукнув Альфонс. – Саме такоi форми даму знайшов я сьогоднi у своему лiжку, джентльмени. Уявiть собi мiй жах, вона була такою слизькою, холодною, i вся дрiбно тремтiла вiд збудження. Не встиг я як слiд прокинутися, як вiдчув, що вiдгукуюсь на ii iнопланетну пристрасть.

Чорне Лицарство вибухнуло реготом, Гертруда в огидi скривила вуста. Лише Скупий нiяк не зреагував, впродовж засiдання Пекельноi Ради вiн не вимовив жодного слова, бо знав, що мовчання – золото.

Скупий лицар Темряви не був дурнiшим за iнших, скорiше навпаки. Бувало, потрапивши у халепу, лицарi Жаху йшли до нього, вiн розтуляв рота, давав iм розумнi поради i навiть втiшав, але за солiднi грошi.

Тим часом, вволю нареготавшись, Кривавий жбурнув в Альфонса пляшку вiскi. Той перехопив ii, вiдкоркував, вiдпив. Пляшка помандрувала колом, вiд лицаря до лицаря. Не пили лише Скупий та Гертруда. Їй забули запропонувати, а Скупий вiдмовився сам, бо вiчнiсть пiклувався про свое здоров’я, а останнiм часом дуже уважно стежив за рiвнем холестерину у своiй кровi.

– Джентльмени! Ми плiдно попрацювали, виголошую нараду закритою, ходiмо вечеряти! – промовив Люцифер i пiдвiвся.

Тричi ударив гонг.

– Ходiмо, ходiмо, – весело загомонiли лицарi, встаючи.

– Нi! Нiхто нiкуди не пiде! Я ще не сказала свого слова, i хоч сиджу я окремо вiд вас, джентльмени, i вiскi ви забули менi запропонувати, та я не забула про своi права i власну гiднiсть! Тому сядьте i, будьте ласкавi, вислухайте першу даму Пекла, з вашого дозволу! – розгнiвано, гордовито закричала вiдьма Гертруда i пiдвелася з крiсла.