Любов іншого виміру

– Мила подруго, маю честь представити тобi Сатану, Першого Лицаря Мороку i Жаху, Диявола, Хитромудрого Змiя, Антихриста, Князя Темряви, Володаря Пекла i Землi, Ворога людського, проклятого Богом i людьми! – з пiднесенням промовила Маргарита, але вiдчувалось, що перелiк Сатанинських регалiй ii втомив.

– Дякую, ти дуже чемна, Маргарито. Забула додати, що я ще й Прокажений Всесвiту i таврований Звiр, – якось дивно посмiхнувся Люцифер i раптом став на колiна перед Оленчиною душею.

– Олена Земна, найкраща з найкращих людей, моя подруга! А втiм, Змiю, ти маеш очi, тож бачиш, чого варта ii чиста душа!

– Бачу, – у захопленнi прошепотiв Сатана i пронизав пристрасними очима оголену душу Олени наскрiзь.

Жар вiд полум’я Диявольського погляду сповнив ii душу приемним теплом. Особистiсть Олени знiяковiла.

– Не соромся мене! Сяючi спалахи твоеi яскравоi душi заслiплюють мiй розум, приголомшують серце! Володарко моя едина, ти – мiй свiтлий бiль… Я весь до твоiх послуг, – нерiвно, як у маячнi, проговорив Сатана, встав з колiн i через вiдчинений люк вистрибнув у Всесвiт, що миттево його поглинув.

Маргарита упала поряд з Оленчиною душею, погойдалася у приемно занурюючiй м’якотi яблука-перини.

– Матiр Божа! Який жах! Сатана освiдчився тобi у коханнi… І як!

– У коханнi? Ти впевнена? – розгубилася, розхвилювалася душа Олени. – Маргарито, як вiн пересуваеться у вiдкритому Космосi? Там так холодно i немае повiтря, а вiн же виглядае як людина! – в ii голосi вiдчувалася щира турбота за Люцифера.

Маргарита пильно, занепокоено вдивилася у душу подруги.

– Бачила б ти себе! Якими неземними кольорами виграе твоя душа! Ясно, чому Сатана здурiв на якусь мить! А тобi не раджу вiд нього дурiти, мила подруго! – Маргарита навiть пiдвищила голос i посуворiшала.

Мiж тим куля ледь здригнулася, люк зачинився, щось начебто писнуло, i в Олени склалося враження, що iх космiчний корабель всмоктало велетенське чудовисько.

– Чому менi здаеться, що ми просуваемося у чиемусь шлунку?

– Тому, що нас всмоктав потужний космiчний шлях, летимо!

– А за яким принципом?

– Завершимо розмову про Сатану, поясню, – пообiцяла Маргарита вчительським голосом.

– А ще вчора ти жалкувала, що ми згаяли час на розмову про нього!

Душа Олени розумiла, що Маргарита зичить iй добра, але такий повчальний, суворий тон iй не сподобався: вона не любила вiдчувати себе дiвчинкою для побиття.