На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Любов іншого виміру» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Любов іншого виміру

Дата выхода
31 августа 2018
🔍 Загляните за кулисы "Любов іншого виміру" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Любов іншого виміру" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тетяна Миколаївна Бережна) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Олена одна з дванадцяти Обраних, що мають спасти Землю. Тому, вона побувала у Раю, прослухала лекції Вищих Янголів та курс Світла Ісуса Христа. Вдосконалившись та здобувши справжні знання, Олена повернулася на Землю. Між тим, таємниця буття Олени, її врода та магія жіночності зачаклували Люцифера і Фобоса, Перших Лицарів Безодні. Безтямно закохавшись в одну дівчину, Люцифер і Фобос переживають важку кризу стосунків, тим часом Пекло занепадає. У ситуацію змушений втрутитися Ісус Христос…
📚 Читайте "Любов іншого виміру" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Любов іншого виміру", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У вухах засвистiв вiтер, похолодало, не вистачало повiтря. Раптом Олена рiзко здригнулася, жадiбно вдихнула на повнi груди i вiдчула, що вона iз чогось вилiзла, дуже затiсного, що заважало iй вiльно рухатись i радiти вiд Життя.
– Я вiльна, геть вiльна! – перетворившись на бурхливе джерело щастя, щосили закричала Олена i розкуто розреготалася.
Дзвiнке срiбло Оленчиного смiху сповнило простiр i привернуло увагу Сатани, що душею був поряд з нею, неподалiк… Вiн полетiв на ii смiх, як метелик на свiтло у темрявi.
Раптом дiвчата помiтили штучний супутник, пролетiли зовсiм близько вiд нього.
– Американський, вiйськовий, – невдоволено буркнула Маргарита.
– Так ми у вiдкритому Космосi? Без шоломiв, без скафандрiв, i не загинули?! – аж скрикнула Олена з подиву.
– Промiнь захищае нас.
Олена поглянула вниз i побачила маленьку блакитну планетку, що просвiчувалася скрiзь ii прозору ногу!
«Земля! Яка беззахисна i самотня!» – подумки вразилась Олена, очiкуючи, що ii серце зание вiд туги… Та воно не нило – його не було! Олена поглянула на своi руки – геть прозорi, i скрiзь них сяяли зiрки…
– Маргарито, що це зi мною?! Де мое тiло?! Я що, померла?! – ужахнулась Олена, вкрай збентежившись неймовiрно дивного стану свого iснування.
– Нi, нi, не панiкуй, заспокойся! Ти жива-живiсiнька! Просто ти вийшла зi свого тiла, от i все! – лагiдно запевнила ii подруга.
– Як це, вийшла?! Це що тобi, хатка?! – занервувала Оленчина суть.
– Саме так, тiло це хатка душi, – посмiхнулась Маргарита, – поглянь, подруго, твое тiло летить за нами як багаж. Так краще i для нього, i для твоеi душi. Не переживай, все буде добре!
Олена знову поглянула вниз: далеко-далеко пiд ними, повiльно, всерединi променя просувалася маленька синя крапка. «Мое тiльце у костюмчику, яке крихiтне, беззахисне!» – здогадалась Оленчина душа.
– Маргарито, давай зупинимось, воно ж нас не наздожене!
– Наздожене, ми зачекаемо на нього у кулi.
Та турбота про тiло повнiстю опанувала Оленчину душу, iй здавалося, що воно наближаеться до них занадто повiльно. Вона дуже хвилювалася, якби з ним чого не трапилося.
– Як довго тягнеться час! А якщо воно зiткнеться з тим клятим супутником? Або ще гiрше: iдiоти-вiйськовi розстрiляють мое бiдолашне тiльце! – не вгамовувалась душа Олени.





