Ожеледиця

І за що вiн нас так? Подумаеш, з’iла Єва те чортове яблуко, пiзнала те, що не належить! А хто взагалi вирiшив, що вона повинна знати, а що нi? Та й коли то все було!? А якщо вже зовсiм чесно, то що б цi чоловiки взагалi робили без нашого жiночого знання, якщо вони не можуть навiть запам’ятати, в якому ящику комода лежать iх шкарпетки, а в якому труси».

Мiсяцi через чотири «клiмакс» заворушився. Ольга Володимирiвна не на жарт занепокоiлася й пiшла до гiнеколога.

– У вас вiсiмнадцять тижнiв вагiтностi, – байдуже прокоментувала ситуацiю молода, стильна лiкарка, вiд якоi пахло парфумами «Шанель № 5».

– Як? – трусики Ольги Володимирiвни завмерли в руках на пiвшляху до мети.

– Ну, я пiдозрюю, що таким же чином, як вагiтнiють жiнки усього свiту, – спробувала гуморнути гiнеколог, хрустячи бiлоснiжним халатиком.

– Менi вже скоро сорок рокiв, а чоловiку – шiстдесят! Цього просто не може бути!

– Заздрю я вам, Ольго Володимирiвно! Шiстдесят рокiв – i все ще здатний зачати дитину.

От молодець!

– Що значить молодець? Не треба менi нiякоi дитини! Дайте направлення на аборт.

– Нi, – вiдрiзала лiкарка i подивилася на Ольгу поверх своiх стильних окулярiв, якi носила, схоже, лише як аксесуар.

– Що значить «нi»?

– А те i значить! По-перше, вже пiзно – дитинка ворушиться, а по-друге, вам не можна робити аборт, бо у вас фiбромiома. До речi, вагiтнiсть, можливо, вирiшить цю проблему, такi випадки бувають.

– Яка ще фiбромiома? Це що, рак? Але я не хочу!

– У вас же немае дiтей, чи не так? – зашелестiв халатик, коли його господиня, делiкатно уникаючи небезпечноi теми, сiдала за стiл.

– Нi, але…

– Як би там не було, я не вiзьму на себе вiдповiдальнiсть. Бiльше того, настiйливо рекомендую вам народити!

Так на свiт з’явився Лавруша, як символ лаврового вiнка – успiшного завершення творчоi дiяльностi знаменитоi актриси Ольги Ботан. Прiзвище йому дали мамине, оскiльки батькове Скотт украiнською звучало не надто пристойно, i батьки боялися, що дитину дражнитимуть недобрi дiти.

Проблеми це, правда, не вирiшило: Лаврентiя дражнили то «ботанiком» через прiзвище, то «лавровим листком» через iм’я. Це, мабуть, у деякiй мiрi i визначило його майбутню професiю – Лавр Георгiйович Ботан став ботанiком. У своi тридцять рокiв вiн уже був професором, завiдувачем кафедри генетики рослин у сiльськогосподарськiй академii.