Скарби феї Моргани

Все-таки вiн вважався одним з кращих учнiв, а не якийсь вiдсталий ледачий бовдур, який i пiсля школи не знае, як застосовують чарiвну паличку.

– Не зовсiм, директор, – повiльно промовив Тед. – Я хочу влаштуватися в Лондонi, знайти роботу.

– Вас цiкавить щось конкретне? – запитав Третiй Магiстр.

Тед знизав плечима.

– Нi. Я багато думав про те, чим хочу зайнятися, але так i не визначився. Тому вирiшив спочатку поiхати в Лондон, знайти квартиру i… сподiваюся, що випадок менi пiдкаже.

– Хто знае, може наша розмова i е цей випадок? – посмiхнувся директор.

Тед запитливо подивився на Магiстра.

– Ви знайомi з Британським музеем? – запитав той.

– Звичайно, – трохи здивовано вiдгукнувся Тед, – я був там кiлька разiв.

– В музеi е вiддiл магii. Формально вiн пiдпорядковуеться музею, а насправдi – Магiстрату. Я хочу запропонувати вам роботу в цьому музеi. А також невелику квартиру – за рахунок Магiстрату, звичайно.

Тед здивовано застиг. Пропозицiя була дуже навiть привабливою.

– А в чому будуть полягати моi обов'язки? І чому саме я?

– Тому, що ви проявили кмiтливiсть, смiливiсть i мужнiсть, розкривши таемницю Чорного Чаклуна, i повернули його у вимiр безсмертних. Звичайно, пiсля цього ворота до них закрилися, але, може, воно й на краще, – Тед кивнув. Магiстр помовчав i продовжив: – Я буду говорити з вами вiдверто. Мiсяць тому наш спiвробiтник з вiддiлу магii зник. Пошуки нi до чого не привели.

– Ви хочете, щоб i я зник? – пожартував Тед.

– Нi, звичайно нi! – розсмiявся Магiстр i Теду було дивно бачити на цьому кам'яному обличчi усмiшку. – Однак зайва обережнiсть, все ж, не завадить. Вашi обов'язки будуть дуже простi. Але, якщо помiтите щось незвичайне, цiкаве – зв'яжiться зi мною.

Тед задумався. Чому б i нi? Вiн любив загадки i таемницi. А тут пропонують вiдразу i роботу, i квартиру.

– А якщо менi там не сподобаеться, я зможу вiдмовитися?

– Звiсно.

– Тодi я згоден, – хитнув головою свiжоспечений чарiвник.

– Дуже добре. Вiдпочиньте вдома, а потiм приходьте до мене в Магiстрат. Я дам вам ключi вiд квартири i лист до заступника директора музею – мiстера Мерлега.