Скарби феї Моргани

 – Та й який з мене викладач, якщо я тiльки закiнчив школу? А ти-то чим хочеш зайнятися? Вже вирiшив?

– Ще нi. Папа пропонуе менi поiхати в подорож – на пошуки нових знань. Вiн навiть готовий оплатити все це. Хоча батьки менi i так нiколи нi в чому не вiдмовляють. Балують мене…

Обидва розсмiялися.

– Це не погано! – схвалив Тед.

– Поiхали зi мною, а? На пошуки пригод! – очi Джеффа загорiлися в передчуттi.

– Навiть не знаю, – знiяковiв Тед. – Розумiеш, я хочу знайти квартиру i роботу в Лондонi, щоб самому себе забезпечувати.

– Шкода. Можеш попросити грошi у батькiв, потiм повернеш.

– Я подумаю.

– Думай, – прихильно кивнув Джефф i помiняв тему: – Ну як, ти вже зважився?

– Зважився на що? – не зрозумiв Тед.

– Увечерi – випускний бал, – багатозначно промовив Джеффрi. – Ти запросиш Еллiс на танець?

– Еллiс? – Тед вiдчув, як у нього пересохло в горлi, i зробив ковток. – При чому тут Еллiс?

– Тед, тiльки слiпий може не помiтити, що вона тобi подобаеться!

– Невже це так помiтно? – юнак залився сором'язливим рум'янцем.

– Я-то давно помiтив. Я ж твiй друг, i бачу, якi погляди ти на неi кидаеш. Ось i пiдiйди до неi. Що може бути краще випускного балу?!

– Думаеш у мене вийде? – Тед запитливо подивився на нього.

– Звичайно вийде, – ствердно кивнув Джеффрi.

– Уговорив, – рiшуче сказав юнак, – я спробую. – Тут його погляд впав на настiнний годинник, i вiн заквапився: – Ой, менi пора до директора!

Тед вибiг з кафе i, перестрибуючи через сходинку, пiднявся на другий поверх, де знаходився кабiнет мiстера Санрайса.

Цiкаво, що йому вiд мене потрiбно? Може, правда, запропонуе якусь цiкаву роботу? – думав юнак, стукаючи в дверi.

– Заходьте, – почув вiн голос директора.

Тед увiйшов. У кабiнетi, окрiм директора, був присутнiй Третiй Магiстр.

– Вiтаю! Ви просили мене зайти, мiстер Санрайс.

– Так, Тед, сiдай. Я не заберу у тебе багато часу.

Тед сiв. Директор – чоловiк рокiв шiстдесяти, вже сивий, посмiхнувся йому:

– Чи давно ти прийшов до нас в школу, а вже покидаеш нас! Час бiжить…

Невже правда хоче залишити мене працювати в школi? – промайнула у Теда думка. Директор тим часом продовжував:

– Хочу запитати: чи е у тебе якiсь плани на майбутне?

Тед задумався: взагалi-то у нього ще не було нiяких планiв, але йому було соромно в цьому зiзнатися.