На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Війни художників» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Исторические приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Війни художників

Автор
Дата выхода
26 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Війни художників" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Війни художників" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Стеценко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…
📚 Читайте "Війни художників" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Війни художників", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Здравiя бажаю, Миколо Сергiйовичу.
Батька Власика звали Сидором, але «Сидорович» не подобалося Власику, i вiн став Сергiйовичем. Власик був малограмотною людиною. Сталiн взяв його до себе ще солдатом пiд час оборони Царицина. Вiдтодi той був охоронцем, порученцем, служкою.
Власик формально був пiдлеглим Берii, але не встав, коли той наближався. Сидiв, розвалившись, бiля входу до святая святих – кабiнету генсека, i ледь кивнув: «Бажаю здоров’я». Цю неповагу Берiя поза увагою не залишив. Нiчого, настане час – будеш уставати й козиряти.
Сталiн стояв бiля карти СРСР, яка висiла на дальнiй стiнi поряд з вiкном. Зеленувате свiтло, що пробивалося крiзь штори, згладжувало глибокi вiспини на його обличчi й зморшки бiля очей.
– Здравiя бажаю, Йосипе Вiссарiоновичу!
Сталiн не подав руки, замiсть привiтання тiльки кивнув – поганий знак. Здоровою рукою вказав Берii на один з двох десяткiв стiльцiв навколо столу для засiдань. Сам ходив туди-сюди килимовою дорiжкою, тримаючи у лiвiй, хворiй i зiгнутiй у лiктi руцi люльку.
Берiя нервово мовчав, чекаючи на запитання. Сталiн довго ходив мовчки, нарештi сказав:
– Так якi спiльнi з нiмцями офiцiйнi заходи проводяться в Москвi, товаришу Берiя? – говорив повiльно, як завжди, нiби обдумуючи кожне слово.
– Із бiльш-менш серйозних тiльки виставка нiмецьких художникiв, – браво вiдрапортував той.
І вiдразу зiщулився, побачивши, як обличчя генсека посiрiло, а кошлатi брови насупилися:
– Лаврентiю, ти iдiот, нiкчема, брудний черв’як! – Сталiн долонею правоi руки вдарив по столу, люлька, яку вiн впустив, вiдлетiла на середину стола. – Скiльки iх?
– Кого, товаришу Сталiн?
– Художникiв! – майже крикнув Сталiн.
– Близько тридцяти, – Берiя був ошелешений цим незрозумiлим йому спалахом гнiву.





